Алматинцев залишилися без площі

Нова площа Республіки майже 30 років була головною площею міста Алмати і радувала око алматинцев. Нова площа була створена за рішенням першого секретаря ЦК Компартії Казахстану Д.А.Кунаева, оскільки із збільшенням чисельності населення міста, стара площа в дні проведення масових заходів не могла вмістити всіх жителів міста. Відкрили Нову площа 1980 році. Площа розташувалася між проспектом Леніна і вулицею Миру. Центральним композиційним акцентом площі було будівлю ЦК Компартії Казахстану (нині Акімат), навколо якого формувався ансамбль будівель колишніх Міністерства сільського господарства та Інституту історії партії при ЦК Компартії Казахстану, Республіканського палацу піонерів і школярів, апаратно-студійного комплексу Казахського телебачення, найбільших магазинів «Берека» , «Океан» та багатьох інших. За архітектуру комплексу будівель площі, група архітекторів, будівельників і конструкторів була удостоєна Державної премії СРСР за 1982 рік. Площа була шедевром радянського містобудівного типу. З 1980 року була головною площею столиці Казахстану і місцем проведення масових демонстрацій, урочистостей, спортивних свят, військових парадів, масових мітингів, народних гулянь. Після розвалу СРСР, площа була перейменована в площу Республіки. У 1992 році на площі вперше стали святкувати Науриз, оскільки в в часи перебудови його дозволяли тихо святкувати тільки на старій площі. Аж до 1997 року на площі також проводили військові паради. Основним же самим головним і улюбленим святом алматинцев став Науриз. Щороку 22 березня з ранку до ночі тисячі алматинцев приходили на площу святкувати народне свято весняного рівнодення - Науриз. Але радість алматинцев затьмарили і в незалежному Казахстані. У 2007 році на площі почали будівництво підземного торгового розважального центру, знесли гранітну трибуну, 60% площі обнесли парканом, половину Тянь-Шаньскіх ялин вирубали, рух автотранспорту обмежили. До 2012 року символ незалежності для всіх казахстанців -Площа Республіки була знівечена котлованами і ямами. Алматинцев вкрай негативно поставилися будівництва торгово-розважального центру і виступили проти будівництва, оскільки площа була священною пам`яттю про жертви трагічних подій 1986 року. Як відомо 16-17 грудня 1986 молодь Алма-Ати, яка є на той час столицею Казахської РСР, вийшла на центральну площу (тоді вона носила ім`я Л.Брежнєва) і відкрито заявила про свою незгоду з методами правління КПРС. Мітинг був жорстоко придушений силовими структурами, не обійшлося без жертв. Багато молодих людей за участь у тих подіях були піддані репресіям з боку радянського режиму, втратили робочі місця. Всі вони були реабілітовані в перші ж роки незалежності Казахстану. У 2008 році заступник акима Серік Сейдуманов заявив що проект переглянутий і торгово-розважального центру тут не буде. Він запевнив громадськість, що влада і самі зацікавлені в якнайшвидшому відновленні історично значимого об`єкта, і на місці котловану будуть побудовані або паркінг, або підземна дорога. Але все сказане виявилося тільки порожніми обіцянками. Площа раніше аморально розгортали бульдозери. Багато громадські рухи виступали з вимогою відновити площа Республіки в її первозданному вигляді, але на їх думка глибоко плювали.

Всі чотири роки поки йшло будівництво центру, Науриз та інші свята проводили на старій тісній площі, при тому що чисельність населення міста сьогодні дорівнює 1,5 мільйона. Жителів як баранів загнали у вузьку площу. Багато концертів проходили в масовій тисняві, оскільки по периметру площі встановлювали тимчасові загородження, поліція при вході в цей периметр не дозволяла проносити воду та безалкогольні напої. Все це негативно позначалося на здоров`я глядачів, багато падали в непритомність. У 2012 році будівництво було закінчено, але святкування Науриза так і не було дозволено, що викликало обурення у жителів міста. 28 квітня було відкрито торгово-розважальний центр Алмали, який обійшовся в 24 млрд тенге. І влада доручила більше не проводити на площі Республіки масові заходи. Після завершення будівництва площа втратила свій величний вигляд. Ширина площі зменшилася на 50% .Таким чином алматинцев позбавили просторою, широкій площі. Ніхто з ініціаторів будівництва центру навіть не задумався про будівництво нової площі для алматинцев, яка б стала адекватною заміною, компенсацією за вкрадену площа Республіки. Сьогодні алматинцев залишилися без площі.

У цілому ж місто Алмати в останні роки позбувся свого обличчя, алматинцев залишилися без площі, місто перетворилося на барахолку послуг і продажу товарів, зелене вбрання з тополь, коригуючі, дубів безперешкодно вирубали, зелені тротуари та арики закатали в асфальт, сади з апорту знищили, вирубавши в місті 80% дерев спровокували ураган, який знищив сотні тисяч Єлей Шренка в горах Алатау. Однак ініціатори ж всього вищепереліченого нарікають про залученні туристів в місто і створенні світового туристичного центру, але що вони сьогодні можуть показати світу: голі гори, забудовані яблуневі сади, розпечені тротуари без дерев, порожні закупорені арики. Місту сьогодні реально нічого показати туристам. Якщо за радянських часів іноземці захоплювалися містом-садом, його дзюркотливими ариками, яблуневими садами і горами, то сьогодні вони не дізнаються це місто. Алмати реально перетворився загиджену розпечену степ з бетону і скла. Якщо найближчим десятиліття все залишиться на цьому рівні, то місто зіткнеться з браком водних ресурсів, так як вже сьогодні майже всі льодовики в горах позбулися 50% свого крижаного покриття.