Що таке "південний потік"? Проект "південний потік"

Людина існує в постійному інформаційному потоці. Далеко не в кожній темі він намагається розібратися самостійно. Деякі не цікавлять, інші - занадто складні. Однак багато хто намагається бути в курсі економічних новин. Адже від успіхів держави в цій області залежить життєвий рівень кожного. Всі звикли за багато років до терміну «Південний потік». Він міцно увійшов у наше життя. А що таке «Південний потік»? Чим він так важливий для нашої країни? Давайте розберемося.

Торговельні відносини із Заходом

Ми з вами не Дженніфер Псакі, що не особливо розуміє, куди йдуть потоки газу. Тому розуміємо, що з Європою Росію пов`язує аж ніяк не полум`яна любов. Між державами йде жвава торгівля. У її тонкощі і перипетії необхідно вникнути, щоб зрозуміти, що таке «Південний потік».

Це система перекачування природного газу споживачам європейських країн. Начебто дуже вигідний проект. Однак його реалізація постійно гальмується. Європейський Союз висуває все нові вимоги до Газпрому. Ви запитаєте, так їм що - не потрібен цей ресурс? Ось тут і починається все найцікавіше. Звичайно, європейські підприємства потребують природному газі. Це джерело енергії визнаний найбільш екологічно чистим. Крім того, газ є сировиною для деяких виробництв. Та й звичайне опалення з ним набагато дешевше. Так в чому проблема? Що таке «Південний потік» для європейців? Чому вони так завзято пручаються впровадженню проекту в життя?

Глобальний ринок

Щоб зрозуміти норовистість Європи, необхідно подивитися на всю планету цілком. Адже економічні зв`язки що нині не локальні. Всі держави мають можливість вибирати собі партнерів виходячи з власних інтересів і вигоди. У Євросоюзі діє певний принцип.

Країни ревно стежать за тим, щоб не опинитися в залежності від монополіста. Тобто на локальному європейському ринку свято блюдуться ліберальні принципи. Повинна бути конкуренція, і крапка. Припустимо, з нафтою проблем в цьому сенсі не виникає. Її пропонують різні країни-добувачі. Крім того, «чорне золото» можна транспортувати на судах. Тобто для нього океани не є перешкодою. Інша ситуація з природним газом. Існують технології, що дозволяють сжижать блакитне паливо. Але, по-перше, це дорого. По-друге, необхідно будувати спеціальні підприємства, що дозволяють проводити зворотну процедуру. Труба обходиться значно дешевше.

Історія питання

Поки ще напевно незрозуміло, що таке «Південний потік». Справа в тому, що Європа вже багато десятиліть користується російським газом. Перший трубопровід був побудований ще за радянських часів. Йшов він по території нині незалежної України. Тоді ніяких політичних проблем не існувало. Вибирали оптимальний маршрут. Всім було вигідно дана співпраця. Європа будувала заводи та інші підприємства, СРСР отримував необхідну валюту для закупівлі технологій. Однак розпався Союз. Довелося вибудовувати нові відносини не тільки з Європою, а й між колись братніми республіками. З одного боку, начебто домовилися. Україна стала країною-транзитером. За використання своєї території вона отримувала непогані гроші та знижки на блакитне паливо. Але тут в процес втрутилася велика політика ...

Ненадійний транзитер

Події на Україні розвивалися ривками. У 2004 році пролунав перший дзвіночок, застережливий Газпром про ускладнення транзиту газу територією сусіда. Наступний був у 2009 році. Україна трясло в політичному сенсі. Влада змінювалися, а разом з ними і ті, хто впливав на транзит. Щоб не залежати від ненадійного сусіда, Росія побудувала газопровід в обхід її території. Він нині відмінно працює. Назва його - «Північний потік». Однак цієї труби недостатньо, щоб задовольнити потреби всіх країн Євросоюзу. Південна його частина забезпечується блакитним паливом через українську трубу. А апетити сусіда стають все більше, вимоги жорсткіші. Ось тут і виник проект «Південний потік». Тобто це ще один газопровід, що йде в обхід України.

Шляхи постачання газу в Європу

«Південний потік» - газопровід для забезпечення блакитним паливом країн Балканського півострова, Австрії та Італії.

Його вперше озвучили в 2007 році. З тих пір пророблено безліч необхідної роботи. Укладалися договори, розроблялася технічна документація, прокладалися маршрути і так далі. Євросоюз практично відразу став гальмувати грандіозний проект. Справа в тому, що «Південний потік» - газопровід, частина якого повинна була перетнути Чорне море. Порядку дев`ятисот кілометрів труби повинні були лягти на дно. Починаючись у компресорної станції «Російська», труба повинна була вийти в районі міста Варна на Болгарському узбережжі. По ідеї, таким чином Європа і Росія захищалися від країн-транзитерів, а саме від України і Туреччини. Однак проекту не судилося втілитися в життя.

Болгарія - причина закриття проекту

Робота з будівництва «Південного потоку» йшла зі скрипом. Євросоюз вимагав все нових погоджень, ставив незаявлені раніше умови. Одним з них став «Третій енергопакет». Суть його полягала в тому, що постачальник газу не може бути одночасно власником транспортної системи. Тобто виходить, що країни-одержувачі палива хотіли володіти трубою. З цим Росія не могла погодитися, оскільки надійність «чужого» транспортера викликала сумніви. Тим більше що Газпром будівництво збирався здійснювати на власні кошти. Навіщо ж ділитися прибутком з іншими? «Південний потік», схема якого все ж була узгоджена з деякими кінцевими користувачами, повинен був почати працювати в 2015 році. Але тут з`ясувалося, що Болгарія не видає дозвіл на будівництво на своїй території. Ніякі вмовляння на неї не подіяли. Уряд країни відмовилося від величезного прибутку від транзиту (близько 400 млн доларів) і відмовило в потрібних узгодженнях.

«Південний потік» закритий

У грудні 2014 році президент РФ побував з візитом у Туреччині. Переговори велися за різними напрямками. Порушувалися в тому числі і питання транзиту газу. До цього часу Росія вже побудувала свою частину труби, що входить в «Південний потік». Схема транзиту до цього часу вже переглядалася. По-перше, Крим став вже частиною РФ. Отже, з`явилася можливість здешевити будівництво за рахунок прокладки труби по його території. По-друге, Болгарія вже офіційно заявила про відмову від проекту. Цим відразу скористалася Туреччина.

«Південний потік» вирішили повністю закрити. Про це в інтерв`ю про результати переговорів повідомив В. В. Путін. Він також розповів про переміну в планах. У ході переговорів було вирішено, що проект «Південний потік» переорієнтовується на турецькі береги. Це, до речі, значно здешевить його споруду, оскільки скоротить довжину морській частині.

«Південний потік» через Туреччину

Газпром підписав нову угоду з корпорацією Botas Petroleum Pipeline Corporation. Згідно з новою схемою, від «Русской» труба пройде по дну моря і вийде на турецькому березі. Її технічні характеристики не змінюються. Поставлятися буде все той же об`єм. А саме 63 млрд кубічних метрів газу на рік. Частина палива використовують турецькі підприємства. А надлишки, як планується, стане купувати Європа. Південний потік »все ж таки дійде до її території. Але тепер уже в обхід Болгарії. Ця країна виявилася самої «постраждалої». Адже їй тепер не бачити ні газу, ні грошей за транзит. Треба відзначити, що «Південний потік» через Туреччину вирішує відразу кілька завдань. Далеко не всі вони лежать в економічній площині, але грошей від цього у нових газових партнерів має додатися.

США і «Південний потік»

Ми поки не торкнулися ще одного гравця, який впливав на процес узгодження нині закритого проекту. Це, звичайно, наші улюблені Штати. Їм дуже не хочеться поступатися такий величезний енергетичний ринок Росії. Європа «Південний потік» сприймала як гарантованого вирішення проблеми дефіциту газу. З інших варіантів є «Набукко». Тільки цей проект існує, так би мовити, на папері. До його реалізації справа так і не дійшла. Якщо коротко, то, згідно цій задумці, Європа могла б отримувати туркменський газ. Транзитером ж повинна була стати Туреччина. «Південний потік» конкурував в деякому сенсі з «Набукко». Варто відзначити, що даний проект створювався під протекторатом США. Їм вкрай необхідно вийти на європейський ринок енергоресурсів, щоб утрясти власні економічні проблеми. Рішення Єврокомісії, як ви розумієте, були безпосередньо продиктовані Вашингтоном. А чи не підкоритися їм країни Євросоюзу не можуть. Такі правила цього наддержавного утворення. До речі, «Південний потік» через Туреччину скасовує необхідність підкорятися Європейського законодавства. Що значно полегшує долю Газпрому.

Турецький потік

Зміна маршруту в користь транзитера - не є її членом Євросоюзу призводить до того, що Брюссель втрачає можливість впливати на поставки. Країнам тепер доведеться самим вирішувати, чи бажають вони провести до себе «Південний потік». Новини з цього приводу надходять найрізноманітніші. З одного боку, всі бояться окриків з Брюсселя, з іншого - без газу ніяк не обійтися. А бюрократи Євросоюзу ведуть переговори з США про трансатлантичне партнерство. Якщо такий договір буде підписаний, то Газпром виживуть з цієї зони. Європа, «Південний потік» яку «не влаштував», буде змушена купувати зріджений газ втридорога. Необхідно відзначити, що ситуація загострюється ще й політичною позицією Туреччини. Ця країна вже п`ять десятків років чекає, коли її приймуть до Євросоюзу. Отже, тиснути на Ердоган не вийде. Він буде поставляти блакитне паливо на своїх умовах. Та й загроза будівництва «Набукко» тепер не впливає на процес. Адже в обхід Туреччини його побудувати неможливо. Тому з`являється впевненість у тому, що цього разу ніщо не завадить відкриттю газопроводу «Південний потік». Новини про будівельні роботи з`явилися в пресі ще в 2014 році. Турки із задоволенням взялися за справу, запропонувавши європейським партнерам ставати в чергу.