Газопровід "блакитний потік": цікаві факти

«Блакитний потік» - це найбільший трансчорноморський газопровід, по якому паливо надходить з Росії до Туреччини. Він був побудований голландським філією ТОВ «Газпром» BV і італійським «Ені» і почав функціонувати в 2005 році. Частина газопроводу на території Туреччини контролюється місцевою енергетичною компанією BOTAS. Інша частина підконтрольна РФ. Основна мета «Блакитного потоку» - диверсифікувати шляхи доставки російського палива в Туреччину в обхід третіх країн.

Історія створення

Підготовка проекту газопроводу почалася в 1997 році. У грудні Росія і Туреччина підписали міжурядову угоду про будівництво приморського каналу. В цей же час ТОВ «Газпром» домовився з BOTAS про двадцятип`ятилітньому контракті на постачання палива. У лютому 1999 року було підписано Меморандум між російською і італійською стороною, а також був створений голландську філію.

Будівництво «Блакитного потоку» вироблялося в 2001-2002 роках. Морська ділянка конструювався італійською компанією Saipem, а російський сухопутний - «Будтрансгазом». «Блакитний потік» почав працювати в лютому 2003 року. Однак через конфлікт Росії і Туреччини з приводу цін на паливо офіційна церемонія відкриття на газовимірювальній станції Darusu пройшла тільки 17 вересня 2005 року. На ній був присутній президент РФ Володимир Путін, прем`єр-міністри Туреччини та Італії.

Технічні характеристики газопроводу

«Блакитний потік» почав функціонувати на повну потужність у 2010 році. Його пропускна здатність становить 16 мільярдів кубічних метрів. Загальна довжина «Блакитного потоку» - 1 213 кілометрів. Російська частина починається Ізобільне газовим заводом поруч зі Ставрополем і закінчується в Краснодарському Краї. Велика протяжність припадає на Туреччину - 444 кілометри. У газогоні використовуються труби з різним діаметром: сухопутна частина - 1400 міліметрів, гірська - 12000, морська - 610. Тиск досягає 25 Мпа. «Блакитний потік» вважається найглибшим газопроводом у світі. Він пролягає на 2,2 кілометра нижче рівня землі.

У 2014 році Туреччина і Росія досягли угоди з приводу підвищення пропускної спроможності на 3000000000 кубічних метрів. Також була проведена ревізія ціни на паливо.

Фінансування і перші складності

«Блакитний потік» - це дуже масштабний проект. Його фактична розробка стартувала ще в 1987 році, коли Туреччина почала імпортувати паливо з СРСР. Спочатку обсяг становив 0,5 мільярдів кубічних метрів, на сьогоднішній день він виріс в 34 рази. Дане будівництво - це вкрай масштабний проект. Проблеми почалися ще на першому етапі, тому він був запущений з запізненням на три роки. Загальна вартість будівництва газопроводу склала 3,2 мільярда доларів США. Він оплачувався спільно турецької і російською стороною. На конструкцію морської частини було витрачено 1,7 мільярда доларів США.

Безпосередньо після запуску газопроводу турецька сторона заявила, що вона не готова прийняти такі обсяги палива. Щоб не допустити зриву проекту, РФ знизила ціну і вирішила скоротити поставки. Але на цьому спори не закінчилися. У 2004 році Володимиру Путіну довелося навіть втрутитися і знизити ціну до рівня поставок по болгарському маршрутом.

Газопровід «Блакитний потік-2»

Проект нової магістралі був вперше запропонований в 2002 році. Президент РФ Володимир Путін і прем`єр-міністр Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган обговорили будівництво другої лінії і розширення існуючого газопроводу за допомогою ланки Самсун-Кейхен і гілки в Південно-Східну Європу. Розробка проекту активізувалася після рішення п`яти країн розпочати будівництво «Набукко». Однак незабаром розмови про розширення перетворилися на проект під назвою «Південний потік». Новий газопровід повинен з`єднати безпосередньо Болгарію і Росію. Але зараз він знаходиться в замороженому стані через загострення відносин з Україною.

У 2009 році Володимир Путін на посаді прем`єр-міністра запропонував магістраль, яка б проходила паралельно «Блакитному потоку» під Чорним морем і тривала на шляху з Самсуна в Кейхен. Звідти він міг би транспортувати газ до Сирії, Лівію, Ізраїль і на Кіпр. На сьогоднішній день цей проект залишається питанням виключно дальньої перспективи, ніяких оновлень про його статус поки немає.

Захист навколишнього середовища

Будівництво «Блакитного потоку» було пов`язане з масштабними протестами енвайронтаменталістов. Але вони не мали значного впливу на сам процес, оскільки офіційні оцінки впливу на навколишнє середовище показали незначне для неї збиток. Будівництво було продовжено, запуск проекту довів, що серйозних причин для занепокоєння не було. Але всі ці оцінки залишаються спірними, тому що всі сторони вкрай зацікавлені в його функціонуванні. Більш того, всі експертизи в основному проводилися Росією, для якої «Блакитний потік» має стратегічне значення, особливо після загострення її відносин з Україною і заморозки «Південного потоку». Хоча у випадку очевидних порушень американська сторона не проминула б втрутитися.

Поточний стан

Газопровід «Блакитний потік» - це проект, який повинен стати основою стратегічної співпраці між Росією і Туреччиною в енергетичній та транспортній сферах. Існуюче напрямок транзиту йшло через Україну, Молдову, Румунію і Болгарію. Сухопутне транспортування палива робило його більш дорогим, були численні скарги на його розкрадання державами, на території яких він пролягав.

Але з самого початку функціонування «Блакитного потоку» у проекту були складності, в тому числі і всередині Росії. Як показала перевірка, вироблена Рахунковою палатою, італійська компанія скористалася неполагающіміся їй пільгами. Це, звичайно ж, завдало шкоди державному бюджету. За підрахунками експертів, тільки в 2003 році він склав 1000000000 доларів США.

Проблеми і перспективи

Росія першооснови припускала будівництво газопроводу під Чорним морем. Однією з політичних цілей, які ставила перед собою схема «Блакитного потоку», була необхідність перебороти конкурентів у транспортуванні газу до Європи. Країна, за яку всі борються, - це Туреччина. «Блакитний потік» зосереджений саме на її території, як і наступний проект. Уже в листопаді 1999 року Туркменістан, Туреччина, Азербайджан і Грузія підписали міжурядову угоду про Транскаспійський шляху. Через кілька місяців над цим проектом вже працювали провідні компанії Genaral Electric і Royal Dutch Shell. Але між сторонами виникли суперечки, тому будівництво було припинено.

На сьогоднішній день, незважаючи на критику з боку США, «Блакитний потік» отримав стратегічне значення, а залежність Європи від російського газу залишається на колишньому рівні.