Газопровід "Набукко": схема, маршрут

Газопровід «Набукко» (Nabucco) - це магістраль довжиною в 3300 кілометрів. За допомогою неї може здійснюватися доставка палива з Азербайджану і Центральної Азії в країни ЄС. «Набукко» - газопровід, який повинен був постачати в першу чергу Німеччину й Австрію. Його назва походить від однойменного твору відомого композитора Джузеппе Верді. Основною темою його опери є звільнення, чому і повинна була сприяти нова магістраль поставки палива до Європи.

Історія проекту

Початок розробки нової магістралі почалося в лютому 2002 року під назвою «Набукко». Газопровід був спочатку предметом переговорів двох компаній: австрійської OMV і турецької BOTAS. Пізніше до них приєдналися ще чотири: угорська, німецька, болгарська і румунська. Разом вони підписали протокол про свої наміри. Наприкінці 2003 року після розрахунку необхідних витрат Єврокомісія надала грант у розмірі 50% від загальної суми. Після первинної розробки проекту партнери підписали остаточну угоду. У червні 2008 року через газопровід «Набукко» була здійснена перша поставка палива з Азербайджану в Болгарію.

Стратегічне значення проекту

Взимку 2009 року в ЄС в черговий раз усвідомили свою катастрофічну енергетичну залежність від РФ. У результаті російсько-українського конфлікту жителі частини європейських країн опинилися без тепла в будинках. На початку 2010 року в Будапешті пройшов саміт, основним питанням якого був газопровід «Набукко». Його основним завданням було диверсифікувати потоки палива. У липні спеціальне міжурядова угода була підписана п`ятьма прем`єр-міністрами.

Також зацікавленими сторонами в проекті виступав ЄС в особі Президента М. Барросо і комісара з енергетики А. Пьебалгса, а США представляли посланник по Євразійської енергетиці Р. Морнінгсар і міністр комітету закордонних справ сенатор Р. Лугар. Угорщина ратифікувала угоду двадцятого жовтня 2009 року, Болгарія - 3.02.2010, Туреччина - 4.03.2010. Газопровід «Набукко» отримав додаткову підтримку з опублікуванням додаткового міжурядової угоди між усіма задіяними в ньому державами.

Сучасний стан

У травні 2012 року консорціум Шах-Деніз вніс нову пропозицію - газопровід «Набукко-Захід». Вже черга рік було підписано угоду щодо його фінансування. По ньому консорціум Шах-Деніз оплатить 50% витрат за новим проектом, а транзитна країна - половину, що залишилася. У 2013 році був підписаний меморандум, але влітку було оголошено, що вкладення будуть здійснюватися в трансадріатичний газопровід. Виконавчий директор австрійської компанії OMV заявив, що проект призупинено. Тому газопровід «Набукко» сьогодні втратив своє стратегічне значення, але нещодавно Болгарія і Азербайджан знову попросили ЄС про його відродженні. Що з цього вийде - покаже час.

Газопровід «Набукко»: схема

Запланована довжина маршруту становила +3893 Кілометра. Він повинен був починатися в Ахібозе (Туреччина) і закінчуватися в сховище Баумгартен (Австрія). Він також би проходив через ще три країни: Болгарію, Румунію і Угорщину. Але фактично не в Ахібозе мав починатися газопровід «Набукко». Маршрут за проектом також включав Грузію та Ірак. У Ахібозе він повинен був бути з`єднаний саме з їх магістралями. Модифікований газопровід «Набукко-Захід» було більш скромним проектом і повинен був починатися на турецько-болгарському кордоні. Його передбачувана довжина становила +1329 кілометрів. Укорочений газопровід повинен був проходити по території чотирьох держав: Болгарія, Румунії, Угорщини, Австрії. Польська компанія PGNiG свого часу вивчала можливості підключення держави до «Набукко».

Технічні характеристики

Передбачалося, що газопровід «Набукко-Захід» не оподатковуватиметься протягом 25 років з моменту запуску. Його пропускна здатність повинна була скласти 10 млрд кубічних метрів на рік. Половина транспортованого газу поставлялася б в країни, що не беруть участь безпосередньо в проекті. При наявності попиту пропускна здатність могла бути піднята на додаткові 13000000000 кубічних метрів.

Будівництво

Проект «Набукко» є частиною програми про розвиток Транс`європейською енергетичної мережі, і його розробка здійснювалася на гроші від гранту. Коли він був трансформований, то всі інженерні роботи повинні були бути продовжені. Будівництво планувалося почати в 2013 році. «Набукко» повинен був почати повноцінно функціонувати до 2017. Але консорціум "Шах-Деніз" вибрав для фінансування інший проект, тому поки цей залишається замороженим.

Фінансування

Вартість проекту «Набукко» ніколи не розголошувалася, але в 2012 році Р. Мічек сказав, що вона набагато менша 7900000000 євро. Остаточний розрахунок очікувався до кінця 2013 року. Сьогодні Болгарія і Азербайджан проводять спеціальні дослідження для того, щоб довести рентабельність будівництва цього газопроводу.

Джерела наповнення газопроводу

Основа проекту - це вже побудована магістраль Баку - Тбілісі. Туди ж мали здійснюватися поставки з Середньої Азії, насамперед з Туркменістану. Була пропозиція прокласти газопровід через Вірменію, але це викликало вкрай негативну реакцію в самому Азербайджані. Польща планувала зробити відгалуження від «Набукко» на свою територію через Словаччину.

Спочатку через газопровід планували транспортувати паливо з Ірану, але там почався конфлікт. На саміті в Будапешті ця країна вже представлена не була. Єдине джерело наповнення, який залишився до 2013 року, знаходився в Азербайджані - родовище Шах-Деніз. Але зараз з нього черпає запаси Прикаспійський газопровід. Керуючий директор «Набукко» Р. Мітчек вважає можливим приєднання Туркменістану, Узбекистану, Єгипту і навіть Росії.

Перспективи та проблеми

З самого початку розробки проекту здійснення «Набукко» було пов`язане з цілою низкою труднощів. Джерела поставок визначені максимум на чверть від передбачуваної потужності. Це робить його нерентабельним. Стан справ ускладнюється невизначеність статусу Каспійського моря, поряд з яким базуються російські війська. Після п`ятиденної війни придатність Грузії як транзитної держави також значно знизилася, а залучення в проект Вірменії призведе до негативної реакції Азербайджану. Багато проблем пов`язано з участю Туреччини.

На сьогоднішній день «Набукко» залишається нездійсненною мрією, а його геополітичне значення сильно впало. Більшість великих європейських держав, а тим більше Росія, не зацікавлені в тому, щоб витрачати на нього величезні гроші.