Аналіз фінансової стійкості як найважливіший процес у визначенні положення компанії на ринку

Запорукою успіху будь-якої фірми є її фінансова стійкість, яка дозволяє їй не тільки впоратися з можливими зниженнями економічних і виробничих показників діяльності в результаті погіршення економічної ситуації в країні, а й здійснювати свій подальший розвиток і розширення за рахунок вкладення прибутку в загальний капітал підприємства. Аналіз фінансової стійкості в цьому відношенні дозволяє відобразити всі економічні показники компанії, а також за рахунок раціонального управління трудовими, фінансовими і матеріальними ресурсами створити такий баланс, при якому доходи будуть перевищувати витрати в кілька разів. В результаті цього буде здійснено стабільний приплив фінансових коштів, який дозволить забезпечити фірмі як поточну, так і довгострокову платоспроможність. Крім цього, такий стан справ також дозволить найбільш повною мірою задовольнити інвестиційні очікування власників.

При здійсненні аналізу важливо визначити раціональність існуючого співвідношення позикового і власного капіталу, оскільки при кожному типі фінансування є свої переваги і недоліки, які слід ретельно розглянути. Отже, аналіз фінансової стійкості розглядає два види фінансування: за рахунок власних коштів, а також за рахунок позикового капіталу.

1. Фінансування за рахунок власного прибутку та існуючого капіталу підприємства. Може бути реалізовано як за рахунок реінвестування прибутку, так і за рахунок збільшення власного капіталу фірми (випуск цінних паперів, акцій, облігацій і так далі). Тут важливо визначити, яку частину прибутку підприємство може вкласти у свій розвиток, не погіршуючи при цьому свого економічного становища.
2. Фінансування за рахунок зовнішніх джерел, таких як банки, інвестори, спонсори і так далі. Тут слід відразу ж визначити умови, при яких забезпечуватиметься фінансова стабільність фірми, а також оцінити існуючу структуру пасивів. Головне пам`ятати, що позикові кошти припускають не просто повернення їх, а й виплату певних відсотків, що підвищує ризик неплатоспроможності власника. Саме тому перед ухваленням рішення про фінансування необхідно дуже уважно здійснити аналіз фінансової стійкості організації, а також виявити всі можливі ризики.

Таким чином, в обох видах фінансування існують свої переваги і недоліки. Примітно, що вкладення власних коштів підприємства з норми свого прибутку може не завжди бути раціональним, оскільки власник очікує не просто повернення коштів, але й одержання стабільного доходу від вкладення, тобто дивіденди з інвестування. У цьому відношенні стороння фінансова організація (банки, кредитні спілки) може бути більш привабливою, оскільки претендує тільки на повернення вкладених коштів з відсотками. Таким чином, вся майбутня прибуток буде йти виключно акціонерам компанії.

Крім усього іншого, аналіз фінансової стійкості дозволяє здійснити більш стабільне планування грошових потоків, а також змістити точку беззбитковості підприємства у бік більшої надійності. Слід також враховувати, що мале підприємство, яке має велику частку позикових зобов`язань, має набагато менше поле для маневру в разі виникнення непередбачених складнощів (падіння попиту на товари, зростання витрат, сезонне зниження продажів та інше).

Для грамотного здійснення такого аналізу слід знати основні показники цього процесу, оскільки грамотний аналіз показників фінансової стійкості дозволяє скорегувати загальну стратегію діяльності фірми для досягнення максимально ефективного результату. Отже, до основним показниками, які характеризують структуру капіталу, відносяться наступні:

- коефіцієнт фінансової стійкості-

- коефіцієнт незавісімості-

- коефіцієнт залежності від позикового капіталу (в довгостроковій перспективі) -

- коефіцієнт фінансування.

Здійснивши аналіз фінансової стійкості при використанні перерахованих вище коефіцієнтів, фірма зможе якісно визначити всі існуючі ризики, а також підвищити рентабельність виробництва. В даний час при визначенні активів і пасивів підприємства аналіз економічної стабільності відіграє дуже важливу роль, допомагаючи керівництву правильно визначити цілі та завдання як короткострокового, так і довгострокового планування.