Шенгенська зона

На сьогоднішній момент Шенгенська зона складається з 25 європейських країн, приєдналися до однойменного угодою. На підставі цієї угоди скасовується паспортний і митний контроль між усіма учасниками зони, і громадяни можуть безперешкодно пересуватися по територіях один одного. Вона була підписана у Великому Герцогстві Люксембург на прогулянковому катері недалеко від міста Шенген в 1985 році.

Протягом цих років кількість країн постійно змінювалося, збільшуючись з року в рік. Спочатку в підписанні брало участь 5 держав: Німеччина, Бельгія, Франція, Люксембург, Нідерланди, а вступивши в силу 26/03/1995, до нього приєдналися ще 2 країни: Іспанія і Португалія. Надалі, в 1997 році, Шенгенська зона (країни Австрія та Італія встигли увійти до складу) налічувала вже дев`ять держав. Амстердамський договір вніс суттєві зміни до угоди ЄС, його правові норми.

У 2000 р відбувається приєднання Греції без Афона, а в 2001 році сюди входять держави: Скандинавія, Швеція і Фінляндія і, що не входять в ЄС Норвегія та Ісландія. У 2006 році приймається кодекс про кордони, який оновлюється в 2010 році і додається такий обов`язковий документ, як транзитна віза категорії «В».

Найбільше розширення відбулося в 2007 році, коли до складу увійшли Угорщина, Литва, Латвія, Мальта, Словенія, Словаччина, Польща, Чехія та Естонія. У 2008 Шенгенська зона поповнюється Швейцарією, а в кінці 2011 року ще одна країна приєднується до цього вільному митного простору - Ліхтенштейн. Вони стають 3-м і четвертому державами, що не входять до Євросоюзу. Для Македонії, Сербії та Чорногорії був дозволений з 01/01/2010 р безвізовий в`їзд до країни даної угоди.

При здійсненні міжнародних подорожей Шенгенська зона передбачає єдиний прикордонний контроль на зовнішньому кордоні. Крім цього, вона багато в чому діє, як єдина держава. Виїзд і в`їзд здійснюється без прикордонного контролю та дотримання різних формальностей на внутрішніх кордонах держав, що входять в цю зону. Крім цього, зона Шенгену значно зміцнює прикордонний контроль з третіми державами, що мають з нею безпосередні кордону. Вони зобов`язуються вести і проводити єдину політику та облік щодо кожного тимчасово в`їжджає особи, проводять своєчасний контроль зовнішніх кордонів і розвивають транскордонне судове і поліцейське співробітництво.

У виняткових випадках, коли можлива загроза громадському порядку або внутрішньої безпеки (при проведенні різних спортивних змагань, з`їздів, важливих політичних самітів) прикордонний контроль внутрішніх кордонів між деякими країнами цього простору може відновлюватися. Цей термін має обмеження строком до 30 днів.

Шенгенська зона об`єднує території держав, де діє своє законодавство, а пересування людського потоку відбувається при максимальному зручному і безперешкодному режимі. Вона включає офіційно ще де-факто три мікро-держави в Європі: Ватикан, Сан-Марино і Монако. Крім того, у Андорри відсутній внутрішній контроль на кордонах з країнами цієї зони. Шенгенська зона (країни Ірландія і Великобританія поки не входять до її складу) буде розширена незабаром. Про це свідчить згоду цих країн увійти до складу. В майбутньому також можливе приєднання Болгарії, Кіпру та Румунії, про що зараз ведуться бурхливі дебати. На сьогоднішній день зона Шенгену охоплює трохи менше 4,5 млн. Км 2 і тут проживає більше, ніж 400 млн. Чоловік.

Перед вступом, країни повинні пройти і отримати оцінку готовності по чотирьом областям: повітряних кордонів, візами, поліцейському співробітництву та захист персональних даних. У ролі оцінювачів виступають представники - спеціальні експерти європейських країн.