Сучасна ораторська мова: роди і види

Ораторська мова здавна вважалася ефективним методом впливу на людей. Її основи зародилися в Стародавній Греції, коли люди демонстрували свої твори, виступаючи на агори або в античних театрах. З тих пір це мистецтво зазнало деяких змін, які стосуються виконання промові, однак його мета і основна структура цінуються і в даний час.

Основи ораторського мистецтва

Існує кілька риторичних канонів, за якими відбувається побудова мови. Вони доречні не тільки в публічних виступах, але й у повсякденному житті, під час звичайної розмови. Дотримуючись їх, людина зможе грамотно висловлювати свої думки, які будуть доступні оточуючим.

• Перший етап - інвенція. Тут оратор відбирає матеріал, який потім піддасться обробці (осмислення) і буде продемонстрований. Саме на цій, першій, щаблі побудови мови виділяється предмет висвітлення, тобто те, про що буде говорити автор.
• Другий етап - диспозиція. Тут предмет стає поняттям, відбувається включення його в систему інших знань. У цей період формується композиційна схема виступи, виділяються логічні зв`язки між предметами аналізу. Таким чином, диспозиція виступає гарантом правильного понятійного апарату мови.
• Третій етап - елокуція. Тут автор оформляє відібрані поняття в словесну форму. Вербалізація може відбуватися за допомогою нелогічних способів, які часто і стають головним інструментом впливу: тропів і фігур.
• Четвертий етап - акція. Тут автор відпрацьовує майбутнє виступ, враховуючи інтонації голосу, паузи і саме вимова слів. Також на даному етапі визначаються жести й міміка, які дозволять гармонійно донести інформацію і правильно впливати на аудиторію.
• П`ятий етап - Меморія. Тепер оратору необхідно запам`ятати свою промову, щоб швидко орієнтуватися в тому, що він має намір говорити.

Роди і види ораторської мови

Сучасна риторика володіє декількома родами і видами красномовства. Вони залежать від області, для якої призначена мова, ситуації, в якій її реалізують, а також теми та форми. Рід - найбільш широке поняття, він визначається залежно від об`єкта мови, цілі, форми і ситуації. Ораторська мова може класифікуватися на кілька пологів. А саме:

• академіческая;
• соціально-політична;
• духовная;
• соціально-битовая;
• судова.

Ораторська мова в залежності від роду класифікується на види. Вони конкретизують область, ситуацію і аудиторію виступу.

Академічна мова представлена лекціями (шкільними або вузівськими), науковими доповідями, оглядами, повідомленнями, а також виступами на науково-популярну тематику. Для цих видів характерна інформаційна насиченість, мінімум використання експресивних виразів, а також оперування фактами. Виклад будується на доступній мові для широкої аудиторії з відсутністю надмірно специфічних понять, значення яких може бути невідомо слухачам.

Судова ораторська мова представлена двома видами: прокурорської та адвокатської. Для них характерна емоційна насиченість, яка обов`язково підкріплюється аргументами.

Соціально-політичний виступ має безліч видів, найпоширеніші з них - агитаторская і мітингова мова, які в демократичних державах можна часто чути напередодні виборів. Також до цього роду публічних виступів відносяться дипломатична, парламентська, військово-патріотична мова і доповідь. Для них характерні експресивна лексика, несподівані порівняння в поєднанні зі статистичними даними та іншими об`єктивними фактами.

Соціально-побутової рід виступу представлений 5 видами: ювілейна мова, привітальна, застільна, надгробна і приймальня. Для них характерні емоційні вигуки і особистісні оцінки.

Духовна мова має два види: проповідь і церковна (офіційна). Вони насичені старослов`янізмами, носять повчальний характер і необов`язково ґрунтуються на конкретних фактах.

Таким чином, існує досить багато видів і родів публічної промови. Вони, в свою чергу, поділяються на жанри, які визначають обсяг і стилістику тексту. Однак до якого б вигляду і жанру не стосувалось виступ, воно повинно містити корисну і доступну інформацію, а автор повинен добре володіти мімікою, жестами і голосом, щоб правильно і ефективно донести те, що він має намір сказати.