Демократична держава як найбільш прогресивна форма правління

Під класичним визначенням поняття «демократична держава» прийнято розуміти форму державного правління, устрій якого і діяльність відповідає волі народу. При даному виді державного правління відбувається задоволення загальновизнаних прав і свобод як громадянина зокрема, так і людини в цілому. Незважаючи на «заштампованість» цього поняття воно приховує за собою глибокий зміст, який іноді розходитися з реальною ситуацією в тій чи іншій країні.

Найчастіше проголошене демократична держава не завжди в силу певних обставин здатне повністю відповідати його принципам, а іноді вони навмисно і цілеспрямовано зневажаються. Навіть високорозвинені сучасні держави, які беруть на себе (найчастіше в односторонньому порядку) обов`язки по підтримці демократії в світі не завжди у своїй як внутрішньополітичній, так і зовнішньої діяльності суворо слідують тим принципам, на захист яких стають.

Якщо намагатися скласти рейтинг країн, в яких ознаки демократичної держави реалізовані більш повно і гармонійно, то активні світові «носії демократії» займають у ньому далеко не перші місця. Залишається сподіватися, що влада, заснована на суверенітет народу, виявиться більш прогресивною і життєздатною. Сам факт того, що демократична держава виступає таким собі еталоном для форми правління в сучасному суспільстві, налаштовує на оптимістичний лад і вселяє надію у світле майбутнє «народного управління». Створюються спільноти цивілізованих держав, метою яких саме колективне підтримання на міждержавному рівні демократичних принципів.

Якщо розглянути уважно найбільш часто зустрічаються як синоніми поняття, можна помітити, що правове, конституційне і демократична держава це далеко не одне і те ж. При всій смисловій близькості цих термінів, кожен відображає свій бік розвитку прогресивного управління в країні.

Для того щоб демократична держава не було порожнім звуком необхідно, щоб в країні сформувалося повноцінне громадянське суспільство. Прагнення влади до етатизму мінімізується, а межі її втручання в духовну та економічне життя повинні суворо дотримуватися, забезпечуючи свободу культури і підприємництва. Основною функцією держави, що дотримується демократичних норм, є забезпечення загальнонародних інтересів, захист людських і громадянських прав і свобод повинна бути безумовною. Тоталітарна держава являють собою повну протилежність демократичному, це два взаємно виключають одне одного поняття.

У достатку ознак демократичної держави найважливішими слід вважати реальну представницьку демократію і максимальний рівень забезпечення прав і свобод, як громадянина, так і людини. Під представницькою демократією варто розуміти здійснення принципу народовладдя через установи, що мають виборного природу. У їх завдання входить представлення громадян, вони наділяються виключним законодавчим правом. У представницьких органів (ними є виборні органи місцевого самоврядування, парламенти) є право здійснювати вирішення найбільш життєво важливих питань народу від прийняття бюджету і дозвіл територіальних суперечок до оголошення війни і введення надзвичайного та воєнного стану.

Конституціями різних країн представницьким органам надані різні повноваження. Серед них законодавча влада і прийняття бюджету є найважливішими і обов`язковими. Представницькі органи не завжди безпосередньо контролюють виконавчу владу, подібний стан справ спостерігається лише при парламентській формі правління, але будь-яка система наділяє їх особливими конституційними повноваженнями у цій сфері. Найвища ефективність функціонування представницьких органів досягається в ході співпраці з органами наділених виконавчою владою. При цьому має суворо дотримуватися вимога невтручання виконавчої влади в діяльність представницького установи і відсутність конкуруючої законодавчої влади.

Забезпечення громадянських та загальнолюдських прав і свобод є невід`ємною ознакою демократичної держави. Найчастіше недотримання саме цього принципу ставить під сумнів демократичність окремо взятої держави. Реалізація на практиці повною мірою того правового мінімуму, який задекларований основним законом держави, є головним завданням усіх гілок влади.