Фолклендські острови - архіпелаг розбрату

Фолклендські острови - невеликий архіпелаг в південній Атлантиці, що має сьогодні статус заморських територій Британської корони - у далекому тепер уже 1982-му році став справжнім «яблуком розбрату» між Сполученим Королівством та Аргентиною. З квітня по червень зазначеного року там велися повномасштабні бойові дії із застосуванням найсучаснішої техніки того часу. Це був єдиний військовий конфлікт за останні кілька десятиліть, коли з обох сторін використовувалося порівнянне кількість важкого озброєння.

Фолклендські острови складаються всього лише з двох відносно великих островів з незвичайно "оригінальними" назвами - Східний і Західний Фолкленди. Вони розділені вузькою протокою. Крім того, до складу архіпелагу входять кілька сотень дрібних острівців. Основна частина населення проживає на Східному Фолкленді. І нічого б не було примітного в цих островах, якби не їхня географічне положення.

Фолклендські острови займають настільки вигідне розташування, що являють собою удобнейший перевалочний пункт судноплавних трас південної Атлантики і чудову гавань для стоянки та ремонту суховантажів, траулерів і іншого морського транспорту. Особливо це актуально в світлі того, що в цих водах ведеться активний рибний промисел. До того ж в районі архіпелагу пролягає досить жвава торгова траса. Але і це не все. Фолклендські острови, що мають таке вигідне географічне положення, дозволяють в військово-стратегічному плані контролювати всю акваторію південної Атлантики.

Але Фолклендські криза мала і більш серйозну економічну підоснову. На початку вісімдесятих британські компанії активно розробляли острівної шельф архіпелагу на предмет видобутку нафти. А стан аргентинської енергетики в той час було вкрай тривожним ...

Отже, друга квітня 1982-го контингент аргентинських збройних сил висаджується на Фолклендських островах. Гарнізон морських піхотинців Її Величності, що дислокувався на архіпелазі, чинив шалений опір, завдавши агресорам перші втрати. Але незабаром за наказом губернатора «морпіхи» склали зброю. Так починався Фолклендські конфлікт. Операція вторгнення під назвою «Росаріо» була проведена успішно. Але найцікавіше тільки починалося.

Одіозне уряд аргентинського диктатора генерала Леопольдо Гальтієрі, починаючи анексію Фолклендських островів, переслідувало ще одну мету - об`єднати настільки агресивною зовнішньою політикою роздирають внутрішніми протиріччями аргентинське суспільство. Військова хунта була впевнена, що Великобританія, в силу віддаленості цього архіпелагу від метрополії, віддасть перевагу вступити в переговори.

Але кабінет міністрів «залізної леді» Маргрет Тетчер відреагував гранично жорстко, що було якраз в дусі цієї пані. Прийнявши рішення на силу відповісти силою, Великобританія відправила для військового врегулювання ситуації експедиційний корпус у складі 107-ми бойових суден (серед яких знаходився есмінець «Шеффілд», незабаром потоплений аргентинської ракетою «Екзосет») і 6-ти підводних човнів, а також океанських лайнерів «Куїн Елізабет» і «Канберра», що мали на борту 6000 морських піхотинців.

Невеликий флот ВМС Аргентини не мав шансу зупинити таку армаду. Але у аргентинської армії був свій аргумент - в епіцентрі бойових дій перебували значні сили авіації і близько 12-ти тисяч солдатів. Здавалося, такі сили зможуть успішно запобігти висадку британських підрозділів на острови.

Двадцять першого травня англійські «морпіхи», підтримувані силами флоту, висадилися на Східному Фолкленді. Створивши береговий плацдарм, вони почали просування вглиб острова в напрямку адміністративного центру Британських Фолклендських островів - Порта-Стенлі.

На відміну від морських і повітряних боїв, на суші високі технології не мають такого вирішального значення. Тут все виявилося більш традиційно - результат бою часто вирішувалося автоматичною зброєю, багнетами, гранатами і бойовою підготовкою солдатів. А в цьому компоненті невеликий професійний контингент британських «морпіхів» мав незаперечну перевагу перед погано навченими аргентинськими призовниками. Навіть незважаючи на значну чисельну перевагу останніх.

Переломним моментом нетривалої військової кампанії стало 29-е травня, коли в ході одного з боїв 450 англійських десантників завдали нищівної поразки аргентинському підрозділу чисельністю 1450 солдатів. Після цього аргентинці ще якийсь час чинили опір в гірських районах острова, але і там були знищені або захоплені в полон.

Чотирнадцятого червня командувач аргентинським контингентом на Фолклендах генерал-майор Менендес, бачачи всю безнадійність ситуації, наказав військам скласти зброю. Таким чином, на Фолклендських островах був знову порушене прапор Великобританії, і відновлена законна адміністрація.