Світський гуманізм - релігія нашого часу?

З моменту свого народження людина прагне пізнавати навколишній світ, вивчати себе, давати пояснення незрозумілих явищ. Однак у багатьох традиційних суспільствах дітям нав`язується те, що людина не вічний і безсилий як-небудь змінити своє життя, що існують вищі божественні сили, що керують законами цього світу. Стверджується, що мета людини в цьому світі - знайти духовне прозріння, а зробити це можна лише за умови послуху представникам церкви. В історії багато прикладів того, як релігійні діячі за допомогою подібних маніпуляцій зі свідомістю розв`язували затяжні кровопролитні війни з інакодумцями. Чого варті тільки хрестові походи проти єретиків або "невірних".

З початком епохи Ренесансу свідомість багатьох кардинально змінилося. Люди глянули на світ зовсім іншими очима, тоді й здригнулася віра в релігійні догми. Саме в той час виникло таке філософське вчення як гуманізм. Воно визначає людину як найвищу цінність, а його право на свободу слова, дій, творчості, самореалізацію вважає незаперечним. Гуманізм ні в якому разі не ставить людину в центр Всесвіту або вище природи. Навпаки, він закликає людей жити в гармонії з нею. Особистість, вчать гуманісти, володіє величезним потенціалом, і ні в якому разі не можна обмежувати її.

Філософія гуманізму багатьом припала до душі і актуальна й досі. Популярне в західному світі напрямок даної течії називається секулярний (світський) гуманізм. Воно пропагує загальна рівність, людинолюбство, свободу у всіх сферах суспільного життя, високі моральні принципи. Під свободою слід розуміти не вседозволеність, а самостійність дій в розумних межах. При цьому не порушується свобода інших членів суспільства.

Світський гуманізм заперечує існування Бога або будь-яких інших вищих сил. Людина повинна вести правильний спосіб життя не під страхом покарання в майбутньому житті, а тому, що це єдино вірний шлях, що веде до щастя. Однак, незважаючи на це, гуманісти зовсім не відносяться нетерпимо до людей іншого світогляду чи віросповідання, так як один з базових принципів цієї течії - свобода вибору.

У світі існує безліч прихильників ідей світського гуманізму. Однак ще більше чується критика цієї філософії, в основному з боку релігійних діячів. Основний їхній аргумент полягає в тому, що світський гуманізм, незважаючи на пропаганду високих ідеалів і зверненню до кращих людських почуттів, встановлює суддею людську совість, а не божественний закон. "Звичайно" - кажуть критики, - "деяким вдається вести етичну життя, не порушуючи моральних приписів, однак це лише одиниці. Для багатьох же світський гуманізм є виправданням їх егоїзму, жадібності і марнославства".

Інший напрям "філософії людяності" - християнський гуманізм - дотримується тих же принципів, що і світський, проте між ними є кардинальна відмінність. Атеїзму секулярного гуманізму тут протиставляється Віра у Бога, дотримання заповідей, залишених нам апостолами Христа. Представники даного течії вважають, що без віри в серці людина живе, немов у темряві, без мети в житті, і лише Бог дає нам можливість духовно переродитися і досягти щастя.