Турки-месхетинці: походження, особливості, проблеми народу
Історія виникнення і становлення такого народу як турки-месхетинці овіяна цікавими історичними фактами. Положення цієї нації на географічній та соціально-політичній мапі світу залишається досить неоднозначним вже протягом декількох десятиліть. Походження турків та особливості їх ідентифікації в сучасному світі є об`єктом досліджень ряду вчених - соціологів, антропологів, істориків та юристів.
До нинішнього часу у вивченні цього питання дослідники не прийшли до єдиного знаменника. Важливим є той факт, що й самі турки-месхетинці неоднозначно позначають свою етнічну приналежність.
Одна група відносить себе до корінних грузинам, які прийняли іслам в 17-18 ст. і освоившим турецька мова- інша - це нащадки турків, які опинилися в Грузії за часів Османської імперії. Так чи інакше, представники цього народу у зв`язку з історичними подіями перетерпіли чимало переселень і вели кочівницький спосіб життя. Це пов`язано з кількома хвилями депортацій, які пережили турки-месхетинці (з Месхетії, розташованої на території Південної Грузії в області Месхет-Джавахеті). Причому, самі себе месхетинці іменують Ахалцихський турками (Ah? Ska Turkler).
Перше масштабне вигнання з освоєних рідних місць датується 1944 Саме тоді за наказом Й. Сталіна слід було депортувати «неугодних» в особі турків-месхетинців, кримських татар, чеченців, греків, німців. Саме в цей період більш 90000 месхетинців вирушили до Узбецької, Казахську і Киргизьку РСР.
Так, не встигнувши оговтатися від поневірянь, турки-месхетинці нового покоління перенесли утиски в результаті військових дій у Ферганській долині Узбецької РСР. Ставши жертвами масової різанини, після розпорядження Уряду СРСР вони були евакуйовані в Центральну Росію. Однією з основних цілей, які переслідувалися Ферганській "заваруха", був тиск Кремля на Грузію і весь народ, який заявив про бажання бути незалежними і вільними в квітні 1989 року.
З наростанням конфліктності і нестабільності ситуації не тільки в Фергані, а й на інших територіях країни, розосередилися турки в Росії, Азербайджані, Україні, Казахстані. Всього близько 70 тис. Людей стали вимушеними переселенцями.
У сучасному світі питання репатріації та захисту прав месхетинських народу є дуже актуальним і складним, виступаючи на авансцену міжнародних відносин і політичних перипетій. Проблема посилюється неоднозначністю цілей, термінів і побажань, як з боку влади, так і самих представників народу.
Вступивши в Рада Європи в 1999 р, Грузія зобов`язалася протягом 12 років підняти і вирішити питання про повернення турків на батьківщину, інтенсифікувати процес репатріації та інтеграції, дати їм офіційне громадянство.
Однак існують чинники, що ускладнюють реалізацію цього проекту. Серед них:
- колись активна арменізація історичної батьківщини турків (Месхеті і Джавахеті) - простежуються фанатичні настрои агресії одного меншини проти повернення іншого на цю територію-
- недостатньо рішуча позиція грузинських офіційних органів-
- низький рівень законодавчо-правової бази, що регламентує дане питання, що є причиною відсутності результату всіх прийнятих і озвучених рішень.