Релігійний світогляд, його риси і значення

Історично першим типом світогляду було міфологічне світогляд, яке являло собою, крім усього і особливий вид знання, синкретичний вид, при якому подання та світоустрій розрізнені і не систематизовані. Саме в міфі, крім уявлень людини про природних явищах, про себе самого, містилися і перші релігійні уявлення. Тому, в деяких джерелах міфологічне і релігійне світогляд розглядається як одне - релігійно-міфологічне. Однак, специфіка релігійного світогляду така, що доцільним є розділяти ці поняття, бо міфологічне і релігійна форми світогляду мають суттєві відмінності.

З одного боку, представлені в міфах образи життя тісно були пов`язані з обрядовістю і, безумовно, служили предметом віри і релігійного культу. В цьому релігія і міф вельми подібні. Але з іншого боку, таке їх подібність проявлялося лише на самих ранніх етапах співіснування, потім релігійний світогляд оформляється в самостійний тип свідомості і світогляду, зі своїми специфічними рисами і властивостями.

Основні риси релігійного світогляду, що відрізняють його від міфологічного, зводяться до того, що:

- релігійний світогляд передбачає розгляд світобудови в його розділеному стані на світ природний і сверх`естественний-

- релігія, як форма світогляду, в якості основної світоглядної конструкції передбачає ставлення віри, а не знання-

- релігійний світогляд передбачає можливість встановлення контакту між двома світами, природним і надприродним за допомогою специфічної культової системи і обрядовості. Міф тільки тоді стає релігією, коли він міцно входить в культову систему, а, отже, всі міфологічні ідеї, поступово включаючись в культ, перетворюються у віровчення (догматику).

На цьому рівні вже і відбувається становлення релігійних норм, які, в свою чергу, починають виступати в якості регуляторів і Регламентаторами суспільного життя і навіть свідомості.

Релігійний світогляд набуває значимі соціальні функції, основна з яких - надати допомогу індивіду у подоланні їм життєвих негараздів і піднятися до чого-небудь високого, вічного. У цьому полягає і практичне значення релігійного світогляду, вплив якого досить відчутно проявилося не тільки на свідомості окремо взятої людини, а й справила величезний вплив на хід світової історії.

Якщо антропоморфізм є головним параметром міфу, то релігійний світогляд описує навколишній світ виходячи з уже зазначеного його поділу на два світи - природний і надприродний. Згідно релігійної традиції, обидва ці світу створені і управляються Господом Богом, який має властивості всемогутності, всезнання. У релігії проголошуються постулати, які стверджують верховенство Бога не тільки як вищої істоти, але і як вищу систему цінностей Бог - є любов. А тому в основі релігійного світогляду лежить віра - особливий тип поняття і прийняття цінностей релігійного світогляду.

З точки зору формальної логіки, все божественне парадоксально. А з точки розгляду самої релігії, Бог, як субстанція, вимагає іншого підходу від людини до освоєння і прийняття себе - за допомогою віри.

У цьому протиріччі, власне, полягає один з найважливіших парадоксів релігійного світогляду. Суть його в тому, що розуміння Бога стало прикладом феноменальною ідеалізації, яку потім тільки стали застосовувати в науці як методологічний принцип. Поняття і прийняття Бога дало можливість ученим сформулювати багато завдання і проблеми суспільства і людини.

У такому контексті, розгляд Бога, як основного змістовного явища релігійного світогляду, можна навіть уявити в якості найвидатнішого досягнення Розуму.