Міфологічний світогляд, його риси, структура та специфіка

Міф є найбільш раннім типом і формою свідомості і відображення в ньому навколишнього світу. Особливості міфологічного світогляду полягають у тому, що сам по собі міф, являє собою найбільш ранню історичну форму усвідомлення навколишньої дійсності індивідом. У міфі зібрані воєдино і химерним чином переплетені між собою початкові знання людини, норми регуляції індивідуального і суспільного мислення і поведінки, а також художньо-естетичні критерії, емоційні оформлення та критерії оцінки людської діяльності.

Міфологія, на думку ряду вчених, постає перед сучасною людиною, не просто як якийсь варіант усної творчості, джерелом якого є людську уяву. Міфологія також має під собою мотив не тільки простого задоволення людської цікавості і пошуку відповідей на животрепетні питання буття. Міфологічний світогляд виступає як цілісний механізм соціальної регуляції суспільства, причому об`єктивний механізм, так як на деякому етапі свого розвитку, суспільство починає особливо сильно відчувати потребу в такому регуляторі. У цій якості міфологічний світогляд виявляє себе як спосіб збереження природної і людської гармонії і психологічної єдності людей.

Специфіка міфологічного світогляду в цьому сенсі, полягає в тому, що воно генерується і відтворюється в нових поколіннях не раціональна логікою і історичним досвідом попередніх поколінь, а уривчастими картинами світу, що носять суто індивідуальний і образний характер. В рамках такої картини, природа, суспільні явища відбиваються і мотивуються до такого відображенню лише в тій мірі, наскільки виникає потреба у самих людей в цьому відображенні.

Міфологічний світогляд на цьому етапі становлення суспільства характеризується переважно ігноруванням причинно-наслідкових методів опису дійсності, в результаті чого картина світу постає тільки в її просторово-часовому оформленні (наприклад, в нереальних терміни життя людей, їх переродження та воскресіння в іншій якості і т.д .).

Головним у міфологічній свідомості виступає образ, чим, власне, і відрізняється міфологія від філософії, де переважає вже раціональне мислення. Тим не менш, міф підносить світ людині не просто у вигляді казки, а таким, де непререкаемо присутній якийсь вищий авторитет. Цей фактор згодом і стає базисом формування «чистих» релігій, що відрізняють себе від міфології.

Міфологічний світогляд володіє ще однією особливістю - в міфі завжди є присутність нерозчленованого уявлення між природною субстанцією і самою людиною. Соціальна значущість цієї єдності знаходить своє втілення в принципах колективізму, які стверджують, що все в цьому світі підвладне, якщо проблема вирішується колективно.

Виходячи їх зазначених особливостей, можна стверджувати, що головна функція міфологічної свідомості і світогляду не лежить в площині пізнавальної діяльності, вона - суто практична, і основна її мета полягає в зміцненні монолітності суспільства або його частини. Міф, на відміну від філософії, не породжує питань і проблем і не вимагає від індивіда осмислено-свідомого ставлення до навколишнього.

Але в міру накопичення практичних знань, виникає об`єктивна потреба їх систематизації вже на рівні раціональної діяльності, а, отже, і теоретичної. Тому, міфологічна свідомість спочатку «розчиняється» в релігійному, а потім поступається пріоритет філософському, залишаючись, тим не менш, у свідомості кожної людини у вигляді психічних уявлень буденного рівня.