Олена Блаватська: «Таємна доктрина». А чи був секрет?
Наприкінці двадцятого століття наша країна пережила ряд криз, кожна з яких сміливо можна назвати системним. Економічні потрясіння, розпад єдиної держави, переоцінка історичних фактів, зміна ставлення до релігійного життя - ось лише неповний перелік подій, як лавина обрушилися на голови колишніх радянських людей, які звикли жити хоч і скромно, але стабільно.
Колишні атеїсти опинилися на роздоріжжі. Вони могли зберегти своє невір`я або вибирати між багатьма конфесіями. Модне слово «езотерика» приваблювало своїм іноземним звучанням, в ньому відчувалося щось сучасне, прогресивне і протилежне вичерпали, на думку багатьох розгублених громадян, морально-етичним нормам - як комуністичним, так і релігійним.
На книжкових прилавках з`явилися праці Олени Реріх, межувала з нею і Блаватська. «Таємна доктрина» на короткий термін стала бестселером. Ще б пак, все доступне тільки освіченим так привабливо, а тут книга всіх книг, синтез усіх релігій і науки.
Втім, більшістю з тих, хто зважився в нелегкі часи викласти за важкий тритомник чималу суму, опанувало складне почуття, яке складається з приголомшеного розчарування і нудьги. Важко писала Олена Блаватська. «Таємна доктрина» викладено в якійсь незрозумілій широкому колу читачів манері. Вчені ж люди і зовсім засумували. Єдина і абсолютна реальність - це ще якось звично, в ній ми всі звикли жити вже протягом багатьох десятиліть. Але ось «бескорній корінь» - це вже занадто. Реінкарнації, наявність Наддуші та інші атрибути буддизму не можна назвати особистим винаходом автора.
Придумала це не Блаватська. «Таємна доктрина», тим не менш, рясніє цими поняттями. До науки праця відношення не має зовсім, він заснований на тому, що існують якісь джерела знань, до яких долучилася незвичайна письменниця, іншим же в цей чертог шлях замовлений.
Таємничий флер, яким за життя була оточена Блаватська. Таємна доктрина про незліченні світах, зникаючих, а після знову виникаючих, та інших циклічність світобудови претендувала на роль ще одного загального закону, що описує все і вся. Біда полягала в повній непридатності цієї складної концепції до вирішення будь-яких практичних питань. Сама письменниця в роки свого захоплення спіритизмом намагалася пророкувати, але, очевидно, безуспішно. Від медіума вимагають короткочасних прогнозів, які легко перевірити. Тоді вона переключилася на періоди, значно віддалені в часі. Сьогодні, через сто двадцять п`ять років після публікації тритомника, можна вважати, що пророцтва її не справдилися, або зроблені вони були у вкрай розпливчатою формі, і деякі історичні факти допускають «притягання» после деякої підгонки.
Так чому ж не забута Блаватська? «Таємна доктрина», короткий зміст якої практично неможливо викласти, а прочитати весь тритомник рідко у кого вистачить терпіння, успішно зайняла місце на полицях книжкових шаф людей, які претендують на приналежність до інтелектуальної еліти суспільства. Виконує ця книга головним чином декоративну функцію. Але іноді цитати з неї все ж використовують. Ними часом намагаються «поліпшити» православ`я, зробивши його «терпиміше» і «зручніше».
Так як розумних і обгрунтованих аргументів для реформаторських дій не вистачає, використовується все той же «езотеричний метод», який застосовувала Блаватська. «Таємна доктрина» так і залишається таємницею, принаймні, зовні. Інша справа, що іноді головний секрет якраз і полягає в його відсутності.