Правова доктрина: визначення та сутність

Правова догма увазі загальноприйняті вихідні положення про дію та встановленні і положеннях позитивного права. Вчення про правову догмі (про обґрунтуванні та розробці загальної концепції, окремих положень і системи в цілому) іменують правовою доктриною. Дане поняття є збірним, що позначає всю сукупність наукових юридичних суджень і трактувань про позитивне право, яке становить основу правової догми.

Правова доктрина обґрунтовує і розробляє основні пізнавальні юридичні форми (поняття, принципи, конструкції, терміни, засоби, способи, прийоми), трактування позитивного права (його структури і системи, джерел, застосування та дії, поновлення і порушення). Вся сукупність даних пізнавальних юридичних форм, трактують позитивне право, і є змістом правової догми.

Завдяки даним юридичним пізнавальним формам, доктрина права логічно упорядковує хаотичний і суперечливий емпіричний матеріал існуючого права у вигляді внутрішньо узгодженої і цілісної системи права позитивного (з відповідними взаємозв`язками і структурними елементами). Таким чином, юридична доктрина містить в собі розумову (логічну), юридичну модель позитивного права (метод, спосіб і теоретико-логічну конструкцію), що використовується для доктринального належного тлумачення і розуміння позитивного права, а також для його дії та фактичного встановлення в реальній дійсності.

Описана модель права формується за допомогою специфічного юридико-доктринального словника, або за допомогою певної системи спеціальних взаємопов`язаних логічних категорій, понять, дефініцій, словестних конструкцій і термінів.

Смислова змістовна особливість юридичного професійної мови зумовлена тим, що з його допомогою визначається і характеризується логіка загальнообов`язкових вимог (норм і правил) позитивного права. Юридична мова використовується не просто для опису того чи іншого фактичного стану, а й інтерпретує (трактує) його з боку юридично належного.

По суті правова доктрина та її юридична мова носять неопісательний (дескриптивний), що приписує (прескриптивний) характер. До того ж і законодавчий мову, яка виражає дію і створення позитивного права, є загальноприйнятим юридичною мовою, створеним правовою доктриною і виражає нормологіческую загальну природу і правову доктрину.

Тому належне користування і оволодіння юридичною професійною мовою, чіткість і точність у вживанні юридичних відповідних термінів, понять, дефініцій, словесних формулювань, оцінок, характеристик і т.д. виступають первинною метою юридичної освіти і неодмінним вимогою дотримання у всіх сферах практики і теорії права юридичної культури.

Тривалий час доктрина права виступала в різних правових системах одним з основних, а в деяких випадках і головним джерелом позитивного чинного права. І в даний час доктрина - це категорія, яка відіграє суттєву роль у процесах застосування та встановлення позитивного права. А в багатьох системах її офіційно використовують в якості діючого джерела права.

В цілому, правова доктрина своєї логічної юридичної трактуванням не тільки відображає, а й визначає, виражає, активно бере участь у процесі його здійснення і створення. Без доктрини права не може бути й певною системи права позитивного. І навіть у випадках, коли правова доктрина не є офіційним джерелом права, фактично її положення присутні у всіх формах і змісті його застосування і дії.