Яке протистояння висловлює політична карта України

Зазвичай політичною картою називають частину географічного атласу, на якій чітко позначені кордони між країнами, а самі території зафарбовані різними кольорами, щоб ніяких сумнівів не виникало: ось вона Монголія, а ось Китай. Україна в цьому сенсі країна унікальна, у неї з`явилися внутрішні рубежі, і не якісь там адміністративні, а більш серйозні, переходити які слід з особливою обережністю. Як нізвідки виникла політична карта України. Сьогодні це - цілком серйозна реальність. Це зовсім не жарт.

Глобус України

Так, жарт ця стара, але актуальності вона не втратила. Зовсім навпаки. На кожному телевізійному екрані, яка б не йшла передача, в куточку стоїть з березня 2014 значок - жовто-блакитний прапорець і підпис «Єдина країна». При цьому різниця між світосприйняттям жителів окремих регіонів відрізняється часом куди істотніше, ніж, наприклад, у середнього американця і канадця, хоча ці країни сприймаються жителями планети як цілком суверенні держави. Політична карта України, составляемая з початку виникнення київських заворушень, що відбулися в кінці 2013 року, спочатку показувала розподіл симпатій і антипатій до учасників Майдану. На Заході їм співчували, на Сході - не дуже, а на Півдні - теж якось не вітали чергову революцію, знаючи вже з досвіду, що краще навряд чи буде.

Після перемоги Майдану

Але ось Майдан переміг. Торжество кілька затьмарив догляд кримчан разом з усім їх півостровом, і пару місяців політична карта України залишалася невизначеною, ніхто не знав, чи вдасться повернути бунтівну провінцію в лоно єдиної держави. Потім почалися численні ексцеси, пов`язані із захопленням адміністративних будівель, причому і на Заході, і на Сході, і на Півдні, і на Півночі. А Майдан все не розходився, що ні додавало загальній картині спокою. У Рівному якийсь Сашко Білий, розмахуючи автоматом Калашникова, пропонував його кому-небудь відняти. Формування загонів самооборони своєю масовістю викликало асоціації з 1918 роком, правда, не у всіх, а тільки у тих, хто в школі історію вчив. Таких сьогодні мало.

Історичні дебати

Ставлення до героїчного минулого українського народу в суспільстві вкрай неоднозначно. Якщо в Західних областях число тих, хто вважає бійців УПА, солдатів батальйонів СС «Нахтігаль» і «Роланд», дивізії «Галичина» героями, чимале, то в Донецьку чи Одесі таких набагато менше. Незважаючи на роз`яснювальну роботу, проведену практично при всіх президентах України з 1991 року, різниця ця залишається, по всій видимості, мають місце сімейні традиції, а своїм батькам школярі вірять чомусь більше, ніж свідомим («свідомим») вчителям. До Мазепі відносяться теж по-різному.

Таким чином, політична карта України розділена і за історичними перевагам. Немає особливих підстав сподіватися на те, що вони з часом згладяться, хоча деякі зрушення все ж є.

До виборів

Політична карта України по областях схожа на клаптева ковдра, по якому хтось пальнув з дробовика. Окремі фрагменти означають кількісну перевагу прихильників євроінтеграції чи митного союзу, а точкамі- «прострілами» відзначені міста, в яких сталася насильницька зміна влади. Там губернатори, стоячи на колінах, просили вибачення у народу. Відбувалося це в різних регіонах, незалежно від політичної орієнтації, але прихильники вибору курсу на зближення з Росією були оголошені сепаратистами і терористами. Подальші дії влади передбачити було нескладно, на упокорення бунтівників послали війська.

Вибори пройшли

І в східних областях, і на Заході від майбутніх президентських виборів люди чекали багато чого, в першу чергу, припинення кровопролиття. В Одесі ще до виборів був розгромлений табір прихильників Митного Союзу, загинули люди різних політичних поглядів. Винних має визначити слідство, яке ще не закінчено. Політична карта України почала поповнюватися іншими «гарячими точками».

Вибори очікуваних результатів не дали. Протистояння на Донбасі триває, приводячи до численних людських жертв.

Як проводяться кордону

Існує кілька критеріїв, за якими будується нинішня політична карта України. Російською мовою в цій країні розмовляє приблизно половина населення. Не те щоб ці люди відмовлялися вчити українську, але визнати за собою право на використання рідної мови в процесі роботи вони вимагають. Різняться погляди і на державний устрій. «Широка автономія» - поняття розпливчасте, є свої прихильники і у федеральної системи, і у унітарної. Стверджувати, що якась із цих двох груп явно перевершують кількісно своїх опонентів, важко доти, поки у людей не запитали. В умовах реальних бойових дій це означає правоту тих, хто краще озброєний і вистрілить першим.