Гарячі точки. Карта гарячих точок планети

Сьогодні може здатися, що всі страшні війни залишилися в далекому минулому. Але це зовсім не так. Незважаючи на те що, згідно з дослідженнями, в XXI столітті в результаті військових дій гине набагато менше людей, ніж у минулі століття, в різних регіонах нашої планети спалахують гарячі точки. Збройні конфлікти, військові кризи - напевно, людство ніколи не складе зброю.

Гарячі точки планети - це наче старі рани, які все ніяк не можуть зажити. На якийсь час конфлікти згасають, але потім знову і знову спалахують, приносячи біль і страждання людству. Міжнародна кризова група назвала регіони гарячих точок на нашій планеті, які прямо зараз загрожують миру.

Ірак

Конфлікт стався між «Ісламська держава Ірак і Леванту» (ІГІЛ) і урядовими військами, а також іншими релігійними та етнічними групами країни. Так, терористи ІГІЛА заявили про те, що збираються створити на територіях Сирії та Іраку ісламську державу - халіфат. Зрозуміло, діюча влада виступила проти.

Проте на даний момент протистояти бойовикам не вдається. Гарячі військові точки спалахують по всій країні, а халіфат ІГІЛ розширює свої межі. Сьогодні це величезна територія від кордонів Багдада до сирійського міста Алеппо. Війська чинного уряду змогли звільнити від терористів тільки два великих міста - Уджа і Тікріт.

Складною обстановкою країни скористалася Автономія Іракського Курдистану. Під час наступальних операцій ІГІЛ курди захопили владу над кількома великими районами з видобутку нафти. І сьогодні вони заявили про проведення референдуму і вихід зі складу Іраку.

Сектор Газа

Сектор Газа входить в список гарячих точок вже давно. Конфлікти між Ізраїлем і палестинським угрупуванням ХАМАС розпалюються все знову і знову протягом десятиліть. Основна причина - небажання сторін вислухати аргументи один одного.

Так, Ізраїль почав військову операцію для того, щоб зруйнувати інфраструктуру підземних тунелів і складів із запасами палестинського зброї з метою позбавити терористів можливості атакувати ізраїльську територію. Хамас ж вимагає прибрати економічну блокаду сектора Газа і звільнити ув`язнених.

Безпосередньою причиною бойових дій, які зараз розгорнулися в секторі Газа, стала загибель трьох ізраїльських підлітків, а у відповідь на це - вбивство палестинця. І 17 липня 2014 почалися чергові військові дії: поїхали танки, полетіли ракети.

Вже кілька разів за цей час сторони збиралися укласти перемир`я, проте всі спроби домовитися ні до чого не привели. Як і раніше вибухають снаряди, гинуть люди, а журналісти в гарячих точках роблять такі знімки, що страшно дивитися ...

Сирія

Військовий конфлікт в Сирії розгорівся після того, як влада жорстко придушила опозиційні демонстрації, що спалахнули під егідою «арабської весни». Зіткнення урядової армії під командуванням Башара Асада і коаліції збройних сил Сирії призвели до самої справжньої війни. Вона торкнулася практично всю країну: близько 1500 угруповань («Фронт ан-Нусра», ІГІЛ та інші) підключилися до військових дій, більше 100 тисяч громадян взялися за зброю. Найсильнішими і небезпечними стали радикально налаштовані ісламісти.

Гарячі точки розкидані сьогодні по всій країні. Адже Сирія перебуває під контролем самих різних терористичних банд. Велику частину країни на сьогоднішній день контролюють урядові війська. Північ держави повністю захоплений бійцями ІГІЛ. Хоча подекуди курди все-таки намагаються відвоювати територію. Недалеко від столиці активізувалися бойовики організованого угруповання під назвою "Ісламський фронт". А в місті Алеппо йдуть перестрілки між військовими силами Асада і помірною опозицією.

Південний Судан

Країна поділена на два протиборчих племінних союзу - нуер і Дінки. Нуер є переважаючим населенням держави, до них також відноситься і чинний президент. Дінки - другі за чисельністю серед народностей Південного Судану.

Конфлікт розгорівся після того, як президент Судану оголосив громадськості про те, що його помічник, віце-президент, намагався спровокувати в країні державний переворот. Відразу ж після його виступу в країні почалися масові заворушення, протестні акції і численні арешти. Повна розруха і неорганізованість вилилися в самий справжній військовий конфлікт.

Сьогодні нафтовидобувні райони країни - гарячі точки. Вони перебувають під владою повстанців на чолі з опальним віце-президентом. Це негативно відбилося на економічній складовій Судану. Сильно постраждало і мирне населення країни: більше десяти тисяч жертв, близько семисот тисяч змушені були стати біженцями. Щоб якось врегулювати даний конфлікт, ООН вислало в Південний Судан свій миротворчий контингент, який повинен був служити захистом для мирного населення.

Навесні 2014 войовничі союзи намагалися прийти до якого-небудь компромісу. Проте лідер заколотників відкрито зізнався, що давно втратив владу над повстанцями. Крім того, мирним переговорам завадили війська Уганди, виступають на стороні президента Судану.

Нігерія

На території країни з 2002 року діє терористична ісламська організація під назвою «Боко Харам». Головна мета, яку вони переслідують - це встановлення на території всієї Нігерії законів шаріату. Однак і влади, і більшість громадян проти даного «пропозиції», так як мусульмани в країні більшості не складають.

З дня свого заснування угруповання значно розширила свій вплив, добре озброїлася і почала відкрито вбивати християн, а також тих мусульман, які лояльно до них налаштовані. Терористи щодня здійснюють теракти і публічно страчують людей. Крім того, вони періодично беруть заручників. Так, у квітні 2014 в ісламістів в полоні опинилися понад двісті школярок. Вони тримають їх з метою викупу, а також проституції і продажу в рабство.

Уряд країни не раз намагалося домовитися з терористами, але ніяких переговорів не вийшло. Сьогодні цілі регіони країни знаходяться під владою угруповання. І влада не в змозі впоратися зі сформованою ситуацією. Президент Нігерії запросив фінансову допомогу у світової спільноти для того, щоб підвищити боєздатність армії країни, на даний момент програє екстремістам.

Регіон Сахель

Криза почалася ще в 2012 році, коли через військові дій, що відбуваються в Лівії, на територію Малі масово ринули туареги. У північній частині країни вони утворили державу під назвою Азавад. Проте менше ніж через рік в самопроголошеній державі пролунав військовий переворот. Скориставшись ситуацією, Франція ввела свої війська на територію Малі - для того, щоб допомогти боротися з туарегами і радикально налаштованими ісламістами, контролюючими район. Взагалі ж сьогодні Сахель перетворився на оплот работоргівлі, наркотрафіку, збуту зброї та проституції.

Військові чвари у результаті привели до масштабного голоду. За даними ООН, більше одинадцяти мільйонів чоловік в регіоні сидять без їжі, і якщо ситуація ніяк не вирішиться, то до кінця 2014 року ця цифра збільшиться ще на сім мільйонів. Однак ніяких змін в кращу сторону поки не передбачається: на всій території Малі повним ходом йдуть військові дії між урядом, французами, туарегами і терористами. І це незважаючи на те, що держави Азавад більше немає.

Мексика

У Мексиці вже не один десяток років йшло постійне протистояння між місцевими наркокартелями. Влада їх ніколи не чіпали, так як були повністю корумповані. І це не було секретом ні для кого. Однак коли в 2006 році президентом країни обрали Феліпе Кальдерона, все змінилося. Новий глава країни вирішив раз і назавжди змінити існуючу ситуацію і направив армію в один зі штатів, щоб розібратися зі злочинністю та відновити законність і правопорядок. Ні до чого хорошого це не призвело. Протистояння урядових солдатів і бандитів закінчилося війною, в якій в результаті виявилася вся країна.

За вісім років з моменту початку конфлікту наркокартелі придбали міць, влада і значно розширили свої межі. Якщо раніше вони билися між собою за кількість і якість наркопродукціі, то сьогодні вони сперечаються за автомагістралі, порти і прибережні міста. Під контролем мафії виявилися ринки зброї, проституції, контрафактної продукції. Урядові війська явно програють у цій боротьбі. І причина тому - корупція. Доходить до того, що багато військові просто переходять на бік наркокартелів. У деяких регіонах країни місцеві жителі теж виступили проти мафії: вони організували народні ополчення. Цим люди хочуть показати, що абсолютно не довіряють ні владі, ні місцевій поліції.

Гарячі точки Центральної Азії

Напруга в регіоні створює Афганістан, війни в якому не стихають вже багато десятків років, а також Узбекистан, Таджикистан і Киргизія, які вплуталися в територіальні суперечки один з одним. Ще одна причина постійних конфліктів у регіоні - головний наркотрафік в Східній півкулі. Через нього постійно стикаються місцеві злочинні угруповання.

Здавалося, що після того, як американці прибрали з Афганістану своїх військових, в країні нарешті настав спокій. Однак тривало воно недовго. Після виборів президента з`явилося маса незадоволених, які відмовлялися визнати голосування легітимним. Скориставшись ситуацією в країні, терористична організація «Талібан» почала захоплення столиці Афганістану.

Взимку 2014 Таджикистан і Киргизія вплуталися в територіальні чвари, що супроводжувалося військовими діями в прикордонних зонах. Таджикистан заявив про те, що Киргизія порушила існуючі кордони. У свою чергу уряд Киргизії звинуватило їх у тому ж. З часів розпаду СРСР між цими країнами періодично виникають конфлікти з приводу існуючого позначення меж, а чітко розділу так і немає. У суперечку втрутився і Узбекистан, пред`явивши вже свої претензії. Питання все той же: влада країни не згодні з кордонами, які утворилися після розвалу СРСР. Держави вже не раз пробували якось врегулювати ситуацію, проте до угоди і конкретному вирішенню питання так і не прийшли. На даний момент атмосфера в регіоні вкрай напружена і в будь-який момент може вилитися у військові дії.

Китай і країни регіону

Сьогодні Парасельські острови - це гарячі точки планети. Початок конфлікту поклав той факт, що китайці призупинили розробки нафтових свердловин біля архіпелагу. Це не сподобалося В`єтнаму і Філіппінам, які переправили в Ханой свої війська. Щоб показати китайцям своє ставлення до ситуації, що склалася, військові обох країн зіграли показовий футбольний матч на території архіпелагу Спратлі. Цим вони викликали гнів Пекіна: біля спірних островів з`явилися китайські військові кораблі. Ніяких бойових дій при цьому з боку Пекіна не було. Однак В`єтнам стверджує, що бойові кораблі з китайським прапором вже потопили не одне рибальське судно. Взаємні докори і звинувачення можуть в будь-який момент призвести до того, що полетять ракети.

Гарячі точки України

Криза в Україні почалася з листопада 2013 року. Після того, як у березні півострів Крим відійшов до складу Російської Федерації, він посилився. Незадоволені становищем у державі проросійські активісти сформували на Сході України Донецьку і Луганську народні республіки. Уряд, очолюваний новим президентом Порошенко, направило проти сепаратистів армію. Бойові дії розгорнулися на території Донбасу (карта гарячих точок нижче).

Влітку 2014 над територією Донбасу, підконтрольної сепаратистам, сталася катастрофа лайнера з Малайзії. Загинули 298 осіб. Український уряд оголосив винними у цій трагедії бойовиків ДНР і ЛНР, а також російську сторону, нібито постачає повстанцям зброї і системи ППО, за допомогою яких був збитий лайнер. Однак у ДНР і ЛНР відмовилися від причетності до катастрофи. Росія також заявила, що не має ніякого відношення до конфлікту всередині України і загибелі лайнера.

5 вересня було підписано Мінське угоду про перемир`я, в результаті якого активні бойові дії на території країни припинилися. Однак в окремих районах (наприклад, аеропорт Донецька) обстріли та вибухи тривають досі.

Гарячі точки Росії

На сьогоднішній день на території Російської Федерації військові дії не ведуться, і гарячих точок немає. Проте з моменту розпаду Радянського Союзу на території нашої країни не раз спалахували конфлікти. Так, найгарячіші точки Росії цього десятиліття - це, безсумнівно, Чечня, Північний Кавказ і Південна Осетія.

До 2009 року Чечня була постійним місцем бойових дій: спочатку перша чеченська війна (з 1994 по 1996 рік), потім друга чеченська війна (з 1999 по 2009 рік). У серпні 2008 року стався грузино-осетинський конфлікт, в якому також брали участь російські війська. Бойові дії почалися 8 серпня, і через п`ять днів закінчилися підписанням мирного договору.

Сьогодні у російського солдата є два шляхи потрапити в гарячі точки: армія і служба за контрактом. Згідно зі змінами, внесеними до Положення, що регулює порядок проходження військової служби, строковики можуть бути відряджені в гарячі точки після чотирьох місяців підготовки (раніше цей термін становив півроку).

За контрактом в гарячу точку можна потрапити, уклавши відповідний договір з країною. Цей договір складається тільки в добровільному порядку і на конкретний термін, який громадянин зобов`язаний відслужити. Служба за контрактом приваблює багатьох, тому що на цьому можна зробити чималі гроші. Суми різняться в залежності від регіонів. Приміром, в Косово платять від 36 тисяч на місяць, а в Таджикистані - значно менше. Великі гроші можна було заробити за ризик у Чечні.

Перш ніж підписати контракт, добровольці повинні пройти жорсткий відбір: починаючи з комп`ютерного тестування на сайті Міністерства оборони і закінчуючи повним обстеженням стану здоров`я, психіки, перевіркою особистих даних, законослухняності та лояльності.