Ситуація в Сирії. Політична ситуація в Сирії. Сирія: громадянська війна

Новинні стрічки та ЗМІ регулярно подають інформацію про те, яка на цей момент ситуація в Сирії. Ця тема вже кілька років є однією з найбільш «гарячих». Чим же важливі події в далекій країні? Як вони можуть відбитися на житті Росії і її громадян? Чому весь світ стежить за впертою боротьбою Башара аль-Асада? Давайте розбиратися.

Як зав`язували вузол

Сирія свого часу була процвітаючою країною. З 1971 року нею керував Хафез аль-Асад, який отримав сунітську освіту. Політика його управління була спрямована на процвітання громадян. Підтримка його народом була практично безпрецедентною. На виборах за цю людину голосувало більше дев`яноста шести відсотків виборців. Однією з помилок Хавеза аль-Асада вважається нова конституція держави. У ній було написано, що президент країни не зобов`язаний бути мусульманином. Радикали не просто жорстко критикували це положення. Вони зі зброєю в руках намагалися змінити владу в країні. Хоча в ті часи ситуація в Сирії особливих тривог не викликала. У країні спокійно співіснували представники різних релігій. Радикальні мусульмани були, скоріше, маргіналами, ніж серйозною суспільною силою. Однак у цього нечисленного руху раптово знайшлися «куратори».

І тут з`ясувалося, що в Сирії «не вистачає демократії»

Дестабілізувати багату країну зі згуртованим населенням, та ще й вірними союзниками, непросто. Ситуація в Сирії стала погіршуватися після розвалу Радянського Союзу. Ісламські екстремісти, підбадьорювала заокеанськими кураторами, стали діяти більш відкрито і жорстоко. Найсильніше загострення проявилося після падіння Лівії, зміни влади в Іраку. Ці мусульманські країни жили за своїми правилами. Взагалі, це особливий світ. Для того щоб встановити стабільність у суспільстві, в таких державах необхідно знайти консенсус між багатьма силами. Маються на увазі різні етнічні та релігійні групи, «сім`ї», клани і так далі. Всі вони разом вибудовують відносини в багатогранному і непростому суспільстві. Але кураторам мусульманських екстремістів не було діла до цих тонкощів. У них були свої цілі і завдання. Міста Сирії, так само як і градлане країни, стали заручниками «чужої гри».

Справжні причини конфлікту

Про те, що відбувається в Сирії, багато говорять. Але вся інформація зводиться в основному до опису бойових дій та перерахуванню населених пунктів, які перейшли з-під контролю уряду до бойовиків, і навпаки. Жахи війни деколи закривають від глядача і слухача справжні причини виникнення конфлікту. Насправді благополучна ситуація в Сирії була не потрібна тим, хто вважає всі нафтові запаси планети своєю власністю. Заокеанські ділки вже давно плекають план з`єднання трубопроводом аравійських родовищ і європейських споживачів сировини. Сирія, яка є центром арабського світу, стоїть у них на шляху. Їм потрібен хаос на даній території, щоб ніхто не зміг перешкодити реалізації їх задумів. Для цього створено і введено в дію так званий ІГІЛ.

Незрозуміла війна

Світові ЗМІ досить однобоко підносять те, що відбувається в Сирії. Їх завдання - вселити глядачеві відраза до лідера країни Башару Асаду. Вони розписують страждання населення, не згадуючи про справжніх винуватців. Однак факти вперті. Через будь-які перешкоди вони прориваються на інформаційні простори. Армія Сирії тримає обстановку в країні під контролем. Так, дійсно перманентно бойовики-екстремісти здобувають перемоги, захоплюють той чи інший населений пункт. Однак втримати території надовго у них не виходить. Армія Сирії вибиває їх з міст, ганяє по країні. Не допомагають ні американські інструктори, ні сучасні танки. У Сирії підтримують президента. Проти бойовиків бореться практично все населення.

Політична ситуація в Сирії

Це питання, як і в будь-якій іншій країні Близького Сходу, найбільш складний. Ситуація в Сирії ускладнюється тим, що на її території живуть прихильники різних релігій. Суніти, до яких відноситься президент Башар Асад, підтримують його політику беззастережно. А ось курди, давно прагнуть до створення власної держави, схильні до сепаратистських настроїв і дій. Тим більше що їхні погляди заохочуються з-за кордону. По суті, зараз Сирія оточена ворогами. Туреччина підтримує курдів. В Іраку немає скільки-небудь сильної влади. Ізраїль боїться бойовиків, намагаючись відштовхнути проблему подалі від своїх кордонів. Навколишні держави зі схвалення Вашингтона час від часу ведуть бойові операції на території Сирії. Асаду доводиться тримати мало не кругову оборону.

Тактика бойовиків

Щоб скинути нинішній сирійський режим, куратори намагалися створити власне «опозиційний» держава. Такий тактики вони дотримувалися в Лівії. Але Асад за підтримки армії і населення виявився їм не по зубах. Бойовики не можуть утримати скільки-небудь значущу територію, яка б дозволила оголосити на весь світ про створення опозиційного уряду. Війська Асада відчайдушно борються, змушуючи екстремістів відступати. Єдине, чим останні зуміли прославитися, - це звіряча жорстокість. Зрозуміло, що любові до себе з боку народу вони таким способом не додають. Тактика ведення ними бойових дій теж викликає подив у військових. Вони налітають на селища без підготовки або якої-небудь мети. Грабують, вбивають і відкочуються в «лігво». Таке враження, що мета їх - тримати в страху населення, щоб у нього не було ні сил, ні бажання будувати мирне життя. В таких умовах вже кілька років перебуває вся Сирія. Бойовики налітають найчастіше з-за кордону, потім, не витримавши удару у відповідь, прибираються геть.

Сирія і Ізраїль

Хто керує бойовиками - не секрет. Їх ляльководи знаходяться в США. Коли екстремісти втрачають «бойовий дух», з Вашингтона слід команда в бік одного з союзників. Так, Ізраїль завдавав авіаударів по сирійській території. Офіційно це було пояснено тим, що Сирія нібито допомагає угрупованню «Хезболла». Однак Башар Асад оцінив ці дії правильно. Він заявив, що Ізраїль з подачі США намагався підбадьорити втратили запал бойовиків. Сирія, за словами її президента, готова вести війну і з цим ворогом. На кордоні з Ізраїлем тут же були зосереджені збройні сили країни. По дипломатичних каналах Асада підтримав Іран, що стало серйозною підмогою у протистоянні з Ізраїлем.

Сирія і Туреччина

Положення Ердогана в цьому конфлікті багато хто вважає патовим. З одного боку, він вважає Асада мало не особистим ворогом. Ердоган підтримує курдів, що живуть на його території, у війні за звільнення тих одноплемінників, що знаходяться за сирійськими кордонами. З іншого боку, він чудово усвідомлює, що, вступивши у конфронтацію з озброєними силами, він налаштує проти Туреччини Росію, підтримуючу Асада. А в існуючій обстановці Ердогану невигідно сваритися з Путіним. Залишається Туреччини обмежуватися войовничою риторикою і таємною підтримкою опозиції. Так, Ердоган заявив, що Асад застосовує хімічну зброю, а також влаштовує терористичні акти в турецьких містах. Але далі риторики справа поки не йде.

Перспективи розвитку ситуації

Як кажуть, військового вирішення конфлікт не має. Хіба що «опозицію» перестануть підтримувати західні куратори. Тоді конфлікт закінчиться сам по собі. В даний час Москвою робляться спроби посадити Асада і лідерів опозиції за стіл переговорів. Зрозуміло, що куратори цьому опираються. Ситуація в Сирії та Іраку залишається дуже напруженою. Переломити хід подій може поставка комплексів С-300. Розмови про це ведуться час від часу. Але до справи ніяк не доходить. Москва вважає, що необхідно випробувати всі мирні методи, перш ніж підливати гасу в згарище.

Боротьба з бойовиками йде і на майданчиках ООН. Так, цією організацією був визнаний той факт, що хімічну зброю на території Сирії використовували бойовики. Урядові війська, яких довгий час в цьому звинувачували, виявилися ні при чому. Це була перша маленька перемога над США, що підтримують екстремістів. Тепер необхідно довести «світового співтовариства», що бойовики винні в стражданнях мирного населення. Зокрема, вони блокують міста Nubbol і Alzahraa, забороняючи поставки продовольства в них. Діти в цих населених пунктах гинуть від голоду. А винуватим західні ЗМІ виставляють тирана - Б. Асада. Поступово інформаційна блокада проривається. Звірства західних вигодованців стають загальновідомими. А зведення з місць бойових дій поки особливих тривог не викликають. У них все частіше міститься інформація про перемоги сирійської армії. Тепер, як кажуть, м`яч на боці США. Якщо Вашингтон зважиться ввести наземні війська, то криза загостриться. Поки до цього не дійшло. Ідеї висловлюються і обговорюються в кулуарах Пентагону. Обама не готовий до рішучих дій проти Башара Асада.

Наостанок доречно згадати, що про Сирію ще в минулому столітті говорила провидиця Ванга. Вона вважала цю країну основною перепоною на шляху развязанность Третьої світової війни. На відповідне запитання Ванга відповіла загадковою фразою: «Ще Сирія не впала!» Сенс її тільки тепер доходить до простих людей. Башар Асад зі своєю армією не дають яструбам увергнути людство в безодню горя і страждання, масштаби яких несумірно більше тих, що існують тепер. Побажаємо їм успіхів і витримки!