ОПЕК: розшифровка і функції організації. Список країн - членів ОПЕК

Структура, звана ОПЕК, розшифровка абревіатури якої, в принципі, знайома дуже багатьом, відіграє значиму роль на світовій бізнес-арені. Коли була створена ця організація? Які основні фактори, що визначили установа даної міжнародної структури? Сьогоднішній тренд, що відображає зниження цін на нафту, чи можна сказати, що передбачуваний і тому підконтрольний для сьогоднішніх країн-експортерів "чорного золота"? Або ж країни ОПЕК з високою ймовірністю - виконавці ролі другого плану на глобальній політичній арені, змушені рахуватися з пріоритетами інших держав?

OPEC: загальна інформація

Що таке ОПЕК? Розшифровка даної абревіатури досить проста. Правда, перш ніж її виробляти, слід коректно транслітерувати її на англійську - OPEC. Вийде - Organization of Petroleum Exporting Countries. Або, Організація країн-експортерів нафти. Дана міжнародна структура створена великими нафтовидобувними державами з метою, як вважають аналітики, впливу на ринок "Чорного золота" в аспекті, насамперед, цін.

Члени ОПЕК - 12 держав. В їх числі є близькосхідні країни - Іран, Катар, Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, ОАЕ, три держави з Африки - Алжир, Нігерія, Ангола, Лівія, а також Венесуела і Еквадор, що розташовані в Південній Америці. Штаб-квартира організації при цьому розташована в австрійській столиці - Відні. Організація країн-експортерів нафти була заснована в 1960 році. До поточного моменту країни ОПЕК контролюють близько 40% від світового експорту "чорного золота".

Історія ОПЕК

ОПЕК була заснована в столиці Іраку, місті Багдаді, у вересні 1960 року. Ініціаторами її створення стали великі світові експортери нафти - Іран, Ірак, Саудівська Аравія, Кувейт, а також Венесуела. Як вважають сучасні історики, період, коли дані держави виступили з відповідною ініціативою, збігся з часом, коли йшов активний процес деколонізації. Колишні залежні території відділялися від своїх метрополій як у політичному, так і в економічному вираженні.

Світовий ринок нафти контролювали в основному західні компанії, такі як Exxon, Chevron, Mobil. Є історичний факт - картель з найбільших корпорацій, включаючи названі, виступила з рішенням знизити ціни на "чорне золото". Це було обумовлено необхідністю зниження витрат, пов`язаних з нафтовою рентою. В результаті країни, котрі заснували ОПЕК, поставили мету - отримати можливість контролю над своїми природними ресурсами поза полем впливу найбільших світових корпорацій. До того ж в 60-і роки, як вважають деякі аналітики, економіка планети не відчувала настільки великої потреби в нафті - пропозиція перевищувала попит. І тому діяльність ОПЕК була покликана запобігти зниженню світових цін на "чорне золото".

Першим ділом був заснований Секретаріат ОПЕК. Він "прописався" у швейцарській Женеві, проте в 1965 році "переїхав" до Відня. У 1968-му пройшло засідання ОПЕК, на якому організація прийняла Декларацію про нафтової політиці. У ній відбивалося право держав на здійснення контролю над національними природними ресурсами. До того моменту до складу організації вступили інші найбільші експортери нафти в світі - Катар, Лівія, Індонезія, а також ОАЕ. У 1969 році в ОПЕК увійшов Алжир.

Як вважають багато експертів, вплив ОПЕК на глобальний ринок нафти особливо зросло в 70-і роки. Це було багато в чому обумовлено тим, що контроль над видобутком нафти взяли на себе уряди країн, що входять в організацію. Як вважають аналітики, в ті роки ОПЕК дійсно могла прямо впливати на світові ціни на "чорне золото". У 1976 році був створений Фонд ОПЕК, у віданні якого з`явилися питання міжнародного розвитку. У 70-ті до організації приєдналося ще кілька країн - дві африканські (Нігерія, Габон), одна з Південної Америки - Еквадор.

До початку 80-х світові ціни на нафту досягли дуже високих позначок, проте в 1986-му вони почали знижуватися. Члени ОПЕК на деякий час знизили свою частку на глобальному ринку "чорного золота". Це призвело, як зазначають деякі аналітики, до суттєвих економічних проблем в країнах, що входять в організацію. Разом з тим вже до початку 90-х ціни на нафту знову зросли - приблизно до половини того рівня, що був досягнутий на початку 80-х. Частка країн ОПЕК в глобальному сегменті також стала рости. Експерти вважають, що подібного роду ефект був багато в чому обумовлений введенням такого компонента економічної політики, як квоти. Також була впроваджена методологія ціноутворення, заснована на так званій "кошику ОПЕК".

У 90-і роки світові ціни на нафту в цілому не були, як вважають багато аналітиків, трохи нижче очікувань країн, що входять в Організацію. Суттєвим бар`єром до зростання вартості "чорного золота" стала економічна криза в Південно-Східній Азії в 1998-1999 роках. Разом з тим до кінця 90-х специфіка багатьох виробництв стала вимагати більше нафтового ресурсу. З`явилися особливо енергоємні бізнеси, процеси глобалізації стали особливо інтенсивними. Це, як вважають експерти, створило деякі умови для швидкого зростання цін на нафту. Відзначимо, що в 1998 році статус спостерігача в ОПЕК отримала Росія - експортер нафти, один з найбільших уже на той момент гравців глобального ринку "чорного золота". При цьому в 90-х зі складу організації вийшов Габон, а тимчасово призупинив свою діяльність у структурі ОПЕК Еквадор.

На початку 2000-х років світові ціни на нафту стали потроху зростати і довгий час були в достатній мірі стабільні. Однак незабаром почався їх стрімке зростання, що досягли максимуму в 2008 році. До того моменту до складу ОПЕК увійшла Ангола. Однак у 2008 році різко активізувалися кризові чинники. Восени 2008-го ціни на "чорне золото" впали до рівня початку 2000-х. Разом з тим протягом 2009-2010 років ціни знову виросли і продовжували бути на рівні, який основні експортери нафти, як вважають економісти, були вправі вважати найкомфортнішим. У 2014 році, в силу цілого комплексу причин, ціни на нафту планомірно знизилися до рівня середини 2000-х. ОПЕК разом з тим продовжує відігравати значиму роль на глобальному ринку "чорного золота".

Цілі діяльності ОПЕК

Як ми вже зазначили вище, спочатку метою створення ОПЕК було встановлення контролю над національними природними ресурсами, а також вплив на світові ціноутворюючі тренди в нафтовому сегменті. Як вважають сучасні аналітики, принципово дана мета з тих пір не змінилася. У числі найбільш актуальних завдань, не рахуючи головною, для ОПЕК - розвиток інфраструктури поставок нафти, грамотне інвестування доходів від експорту "чорного золота".

ОПЕК як гравець світової політичної арени

Члени ОПЕК об`єднані в структуру, яка носить статус міжурядової організації. Саме так вона зареєстрована в ООН. Уже в перші роки роботи ОПЕК встановила відносини з Радою ООН з питань економіки і суспільства, стала брати участь у Конференції Організації Об`єднаних Націй з торгівлі та розвитку. Кілька разів на рік проводяться наради за участю вищих урядових посад країн, що входять в ОПЕК. Даного роду заходи призначені для вироблення спільної стратегії подальшого вибудовування діяльності на глобальному ринку.

Запаси нафти в ОПЕК

Члени ОПЕК володіють сумарними запасами нафти, які оцінюються більш ніж в 1199 млрд барелів. Це приблизно 60-70% від світових резервів. При цьому, як вважають деякі експерти, тільки Венесуела досягла пікових обсягів видобутку нафти. Решта країн, що входять в ОПЕК, ще можуть збільшити свої показники. Разом з тим думки сучасних експертів щодо перспектив зростання видобутку "чорного золота" країнами Організації розходяться. Деякі кажуть, що держави, що входять в ОПЕК, будуть прагнути до збільшення відповідних показників - з метою збереження поточних позицій на глобальному ринку.

Справа в тому, що зараз США - експортер нафти (значною мірою відноситься до типу сланцевої), який в потенціалі може істотно потіснити країни ОПЕК на світовій арені. Інші аналітики вважають, що збільшення видобутку невигідно державам, що входять в Організацію - зростання пропозиції на ринку знижує ціни на "чорне золото".

Структура управління

Цікавий аспект у вивченні ОПЕК - характеристика системи менеджменту організації. Ведучий орган управління ОПЕК - це Конференція держав-учасниць. Скликається вона зазвичай 2 рази на рік. Засідання ОПЕК у форматі Конференції передбачає обговорення питань, пов`язаних з прийомом в організацію нових держав, прийняттям бюджету, кадровими призначеннями. Актуальні теми для Конференції формулює, як правило, Рада Керуючих. Ця ж структура здійснює контроль над реалізацією затверджених рішень. У структурі Ради Керуючих - кілька відділів, що відповідають за спеціальний коло питань.

Що таке "кошик" цін на нафту?

Вище ми сказали про те, що одним з цінових орієнтирів для країн Організації виступає так звана "кошик". Що це таке? Це середнє арифметичне між деякими марками нафти, що видобуваються в різних країнах ОПЕК. Розшифровка їх назв часто пов`язана з сортом - "легким" або "важким", а також державою походження. Наприклад, є марка Arab Light - легка нафта, що видобувається в Саудівській Аравії. Є Iran Heavy - важка нафта іранського походження. Є такі марки, як Kuwait Export, Qatar Marine. Максимального значення "кошик" досягала в липні 2008 року - 140,73 доларів.

Квоти

Нами було відзначено, що в практиці діяльності країн Організації присутні квоти. Що це таке? Це обмеження на щоденний обсяг видобутку нафти для кожної з країн. Їх величина може змінюватися за підсумками відповідних засідань структур менеджменту Організації. У загальному випадку при зниженні квот є підстави очікувати дефіциту пропозиції на світовому ринку і, як результат, зростання цін. У свою чергу, якщо відповідне обмеження залишається без змін або збільшується, розцінки на "чорне золото" можуть мати тенденцію до зниження.

ОПЕК і Росія

Як відомо, головні експортери нафти в світі - це не тільки країни ОПЕК. У число найбільших глобальних постачальників "чорного золота" на глобальному ринку входить Росія. Є думка, що в якісь роки між нашою країною та Організацією мали місце конфронтаційні відносини. Наприклад, в 2002 році від ОПЕК на адресу Москви було висунуто вимогу - скоротити видобуток нафти, а також її реалізацію на глобальному ринку. Однак, як свідчать публічні статистичні дані, експорт "чорного золота" з РФ з того моменту практично не знижувався, а навпаки, зростав.

Протистояння Росії та даної міжнародної структури, як вважають аналітики, припинилося в роки стрімкого зростання цін на нафту в середині 2000-х. З тих пір між РФ і Організацією в цілому спостерігається тенденція до конструктивної взаємодії - як на рівні міжурядових консультацій, так і в аспекті співпраці нафтових бізнесів. ОПЕК і Росія - експортери "чорного золота". В цілому логічно, що їх стратегічні інтереси на глобальній арені співпадають.

Перспективи

Які перспективи подальшого партнерства держав, що входять в ОПЕК? Розшифровка цієї абревіатури, що дана нами на самому початку статті, говорить про те, що в основі спільності інтересів країн, що заснували і продовжують підтримувати функціонування даної організації, - конкретно експорт "чорного золота". Разом з тим, як вважають деякі сучасні аналітики, з метою подальшої оптимізації бізнес-стратегій у поєднанні з реалізацією національних політичних інтересів країнам, що входять в Організацію, в найближчі роки доведеться рахуватися також і зі думкою держав-імпортерів нафти. З чим це може бути пов`язано?

Насамперед з тим, що комфортний імпорт нафти для країн, в ній нужденних - умова розвитку їхньої економіки. Будуть розвиватися національно-господарські системи, зростати виробництво - ціни на нафту не впадуть нижче критичної для експертеров "чорного золота" позначки. У свою чергу, подорожчання собівартості виробництв, яке багато в чому виникає через надмірні паливних витрат, з високою ймовірністю буде приводити до закриття енергоємних потужностей, їх модернізації на користь задіяння альтернативних джерел енергії. Як наслідок - глобальні ціни на нафту можуть знижуватися. Тому основний лейтмотив подальшого розвитку країн ОПЕК, як вважають багато експертів, - це розумний компроміс між реалізацією власних національних інтересів і позицією держав, що імпортують "чорне золото".

Є й інша точка зору. Відповідно до неї, нафти в найближчі кілька десятиліть не буде альтернативи. І тому країни Організації мають всі шанси на те, щоб зміцнити свої позиції на світовій бізнес-арені, а попутно також отримати переваги в аспекті реалізації політичних інтересів. В цілому, при можливих короткочасних спадах, ціни на нафту будуть залишатися високими, виходячи з об`єктивних потреб виробляють економік, інфляційних процесів, а також у ряді випадків щодо повільного освоєння нових родовищ. Пропозиція в окремі роки може й зовсім не встигати за попитом.

Існує також і третя точка зору. Відповідно до неї, в більш виграшній позиції можуть виявитися як раз таки країни-імпортери нафти. Справа в тому, що поточні показники ціни на "чорне золото", як вважають аналітики, які дотримуються концепції, про яку йде мова, практично повністю спекулятивні. А в багатьох випадках - керовані. Рентабельна світова ціна нафтового бізнесу для деяких компаній - 25 доларів. Це набагато нижче, ніж навіть поточна ціна на "чорне золото", досить імовірно, некомфортна для бюджетів багатьох країн-експортерів. І тому країнам Організації в рамках концепції деякими експертами відводиться роль гравця, який не може диктувати свої умови. І більше того, в певній мірі залежного від політичних пріоритетів багатьох країн-імпортерів нафти.

Відзначимо, що кожна з трьох точок зору відображає лише припущення, теорії, що озвучуються різними експертами. Нафтовий ринок - один з найбільш непередбачуваних. Прогнози, що стосуються цін на "чорне золото" і висунуті різними експертами, можуть бути абсолютно несхожими.