Свобода і відповідальність особистості. Проблема свободи і відповідальності людини

Розглянута тема досить актуальна в наш час. Право на свободу трактується як можливість кожної окремо взятої людини здійснювати будь-які бажані дії на свій розсуд і за своєю волею в рамках відповідного законодавства, не порушуючи при цьому права і свободи інших людей.

Проблема свободи і відповідальності людини

Для початку варто інтерпретувати обидва ці поняття. Свобода - одна з головних найскладніших філософських категорій, що визначають сутність людини. Вона являє собою здатність індивіда мислити і здійснювати певні дії, виходячи виключно з власних намірів, інтересів і бажань, а не під впливом ззовні.

У сучасному світі, в умовах прискорених темпів еволюції цивілізації, особлива роль особистості в громадських рамках досить швидко зміцнюється, через що все частіше з`являється проблема свободи та відповідальності особистості перед соціумом.

Починаючи з античних часів і до наших днів практично всі розвинені філософські системи захоплені ідеєю свободи. Перша спроба пояснити органічний взаємозв`язок свободи з необхідністю її визнання належить Бенедикту Спіноза. Він трактував дане поняття з точки зору усвідомленої необхідності.

Далі розуміння діалектичної єдності даного союзу виражено Фрідріхом Гегелем. З його точки зору науковим, діалектико-матеріалістичним рішенням розглянутої проблеми буде визнання свободи як об`єктивної необхідності.

У соціумі свобода особистості істотно обмежується його інтересами. У зв`язку з цим виникає проблема: окремо взята людина - це індивід, і його бажання часто не збігаються з інтересами суспільства. Тому особистість повинна слідувати суспільним законам, адже інше чревате наслідками.

В даний час (пік розвитку демократії) проблема свободи особистості розростається до статусу глобальної. Зараз вона вирішується на міжнародному рівні. Для цього систематично розробляються і приймаються всілякі «охоронні» законодавчі акти, в яких окреслюються права та свободи особистості. Це в сучасному світі виступає основою будь-якої політики. Однак далеко не всі проблеми даної спрямованості на сьогоднішній день вирішені в світі і, зокрема, в Росії.

Також необхідно відзначити синкретизм таких понять, як свобода і відповідальність людини, з огляду на те, що перше не є вседозволеністю, і за порушення сторонніх прав і свобод індивід несе відповідальність відповідно до закону, прийнятого соціумом. Відповідальність - це так звана ціна свободи. Проблема свободи і відповідальності актуальна в будь-якій країні світу, що робить її пріоритетною, а пошук рішення - першочергово важливою задачею.

Різновид волі з точки зору філософії

Вона може бути:

• внутрішньої (ідейна, духовна, свобода розуму, згода його з душею та ін.) ;
• зовнішньої (виникає в процесі взаємодії із зовнішнім світом, матеріальна свобода, свобода дії) ;
• громадянської (соціальна свобода, яка не обмежує свободи інших) ;
• політичної (свобода від впливу політичного деспотизму) ;
• віросповідання (вибір Господа) ;
• духовної (так звана влада індивіда над своїм власним егоїзмом, своїми гріховними почуттями і пристрастями) ;
• моральної (вибір людини щодо свого доброго чи злого начала) ;
• економічної (свобода щодо розпорядження всім своїм майном на свій розсуд) ;
• істинної (прагнення людської сутності до свободи) ;
• природною (визнання необхідності жити згідно з установленими природно-природним закономірностям) ;
• дії (вміння діяти згідно свідомого вибору) ;
• вибору (наділення людини можливістю розглядати і вибирати найбільш прийнятний для себе варіант результату події) ;
• волі (наділення індивіда можливістю вибирати згідно своїм бажанням і уподобанням) ;
• абсолютної (ситуація, коли воля кожної людини в ній не піддається обмеженню з боку волі інших учасників).

Регулятори свободи

Вони різною мірою обмежують її. Сюди можна віднести:

• свободу інших;
• держава;
• культуру;
• моральність
• пріроду;
• виховання;
• закони;
• мораль;
• власні звичаї і устой;
• розуміння й усвідомлення необхідності.

Приклади свободи і відповідальності зустрічаються, так би мовити, на кожному кроці. Якщо розглядати їх з точки зору існуючої проблеми щодо цих категорій, то сюди можна віднести ситуації: травмування чи вбивство злочинця в ході самооборони, крадіжка матір`ю продуктів для своїх голодних дітей та ін.

Філософські підходи до інтерпретації даного поняття

Представники античної філософії (Сократ, Діоген, Сенека, Епікур та ін.) Вважали, що свобода - зміст і ціль людського існування.

Середньовічні схоласти (Ансельм Кентерберійський, Альберт Великий, Фома Аквінський та ін.) Сприймали її як розуму, а будь-які здійснювані вчинки при цьому були можливі виключно в рамках церковних догматів, в іншому випадку свобода ототожнювалася з єрессю, тяжким гріхом.

Представники Нового часу (Поль Анрі Гольбах, Томас Гоббс, П`єр Симон Лаплас та ін.) Інтерпретували свободу в якості природного стану людини, шляху до справедливості і соціальної рівності.

Ретельно досліджувалася розглянута проблема німецької класичної філософії. Наприклад, Іммануїл Кант вважав, що свобода - інтелігібельний предмет (ідея), властивий тільки людині, а для Йоганна Фіхте вона - виняткова абсолютна реальність.

Поняття відповідальності

Воно є категорією права і етики, яка відображає морально-правове та соціальне ставлення особистості до всього людства в цілому і конкретно до соціуму. Вибудовування сучасного суспільства, зміцнення свідомого початку в рамках його соціального життя, прилучення народу до самостійності щодо управління соціумом, і все це поряд з етичної відповідальністю кожного індивіда.

У правових рамках діє адміністративна, кримінальна та цивільна відповідальність, яка, крім виявлення складу злочину, враховує ще й етичні складові правопорушника (умови його виховання, рід занять, ступінь усвідомлення своєї провини, наявність бажання подальшого виправлення). На цьому тлі моральна і правова відповідальність переплітаються (процес усвідомлення індивідуумом інтересів соціуму згодом призводить до розуміння законів поступального характеру розвитку історії).

Дотримання всіх прав і свобод індивіда, а також існування відповідальності перед законом за вчинені злочини - основна ознака правової держави.

Еволюція і вдосконалення людської цивілізації диктують необхідність цивілізованого розвитку і правового аспекту, внаслідок чого з`явилася концепція суто правової держави, яка виступила еквівалентом будь державності.

Пішов в буття правове беззаконня (права і свободи людини нічим не забезпечувалися і не захищалися). На сьогоднішній момент соціум має в своєму арсеналі нові методи правового облаштування індивіда, що забезпечують йому впевненість у завтрашньому дні.

Синкретизм розглянутих понять щодо особистості

Поняття свободи індивіда зачіпає філософський аспект життя. На цьому тлі вимальовується риторичне запитання: «Чи має людина реальну свободу або ж все, що він робить, продиктоване громадськими правилами і нормами, в рамках яких даний індивід існує?» Перш за все свобода - усвідомлений вибір щодо світогляду і поведінки. Однак соціум всіляко обмежує його допомогою різноманітних правил і норм, які обумовлені наміром створення гармонійно розвивається індивідуума в рамках соціально-суспільної системи.

Великі уми задавалися питанням: «Як взаємопов`язані свобода і відповідальність?» Вони прийшли до висновку, що відповідальність - основа, внутрішній стрижень людини, яка регулює його етичну позицію і мотиваційну складову щодо певних вчинків і поведінки в цілому. У ситуації, коли індивід коригує свою поведінку відповідно до суспільних установок, мова заходить про таку внутрішньої здібності людини, як совість. Однак такого роду поєднання розглянутих понять більшою мірою суперечливо, ніж витончено гармонійно. Правильніше сказати, що свобода і відповідальність особистості в рівній мірі взаємодоповнюють і взаємовиключають одне одного.

Види відповідальності

Вона буває:

• соціальная;
• нравственная;
• політична;
• історіческая;
• юрідіческая;
• коллектівная;
• персональна (індивідуальна) ;
• групова.

Існують різні приклади відповідальності. Сюди можна віднести випадок, коли компанія «Джонсон енд Джонсон», виявивши сліди ціаніду в капсулах «Тайленола», відмовилася від виробництва даного продукту. Загальний збиток при цьому склав 50 млн доларів. Згодом керівництво компанії заявило про те, що вони роблять всілякі заходи щодо захисту населення. Це приклад соціальної відповідальності. На превеликий жаль, подібні випадки на сучасному споживчому ринку можна зустрічаються дуже рідко.

Можна навести побутові приклади відповідальності та свободи: коли у людини є свобода вибору музики, яку він хоче послухати, але присутні і обмеження за часом її прослуховування (у випадку, якщо музика звучить дуже голосно після одинадцятої вечора, настає адміністративна відповідальність, в результаті чого це загрожує штрафом).

Моделі відносини людини і соціуму

Їх всього три:

1. Боротьба за свободу (непримиренний і відкритий конфлікт даних категорій).
2. Адаптація до навколишнього (індивід добровільно слід законам природи, жертвуючи при цьому своїм прагненням і бажанням бути вільним).
3. Втеча від навколишньої дійсності (людина, усвідомлюючи своє безсилля в боротьбі за свободу, відправляється в монастир або іде у себе).

Таким чином, в процесі розуміння того, як взаємопов`язані свобода і відповідальність, слід враховувати поведінку людини. Якщо індивід чітко усвідомлює те, для чого він здійснює конкретну дію, і не намагається йти наперекір усталеним суспільним нормам і правила, то аналізовані категорії ідеально гармоніюють між собою.

Людина як особистість може реалізуватися виключно за умови, якщо він використовує свою свободу як права вибору. Можна також відзначити, що наскільки висока буде ця життєва позиція, настільки ж засоби і способи її досягнення будуть гармоніювати з закономірностями еволюції навколишньої дійсності. Поняття відповідальності, в свою чергу, пов`язано з необхідністю здійснення вибору способів і засобів, що забезпечують досягнення бажаної мети.

Отже, можна зробити висновок про те, що свобода сприяє прояву відповідальності індивіда, а відповідальність виступає її напрямних стимулом.

Проблема особистості в рамках філософії екзистенціалізму

Дане поняття з точки зору екзистенціалізму - це самоціль, а колектив у зв`язку з цим - лише засіб забезпечення можливості матеріального існування вхідних у нього індивідів. При цьому соціум покликаний зробити доступним вільний духовний розвиток кожної особистості, гарантуючи правовий порядок щодо зазіхань на її свободу. Однак роль суспільства по суті своїй негативна, і свобода, пропонована індивіду, виступає приватним проявом (свобода політична, економічна та ін.).

Представники даної філософії вважали, що справжня свобода збагненна тільки в духовному аспекті (протилежному соціальному), де індивідууми розглядаються в якості екзистенції, а не суб`єктів правових відносин.

Центральна проблема особистості в філософії екзистенціалізму - відчуження її від соціуму, яке розуміється як трансформація продуктів діяльності індивіда в самостійну ворожу силу, а також як протистояння держави конкретно людині і всієї організації праці, суспільним інститутам, іншим членам суспільства і т. П.

Особливо поглиблено дана філософія досліджує суб`єктивні переживання щодо відчуження особистості від зовнішнього світу (наприклад, почуття апатії, байдужості, самотності, страху та ін.).

На думку екзистенціалістів, людина всупереч своїй волі поміщений в цей чужий для нього світ, в певну долю. У зв`язку з цим індивіда постійно хвилюють питання, що стосуються сенсу його життя, причини існування, ніші в світі, вибору свого шляху і т. Д.

Незважаючи на гіпертрофоване духовне начало людини (ірраціональне), екзистенціалізм вніс істотний внесок у розвиток різних філософських підходів, в яких людина сприймався як особистість, спрямованих на виявлення людський сутності.

Проблема особистості у філософії екзистенціалізму знайшла своє відображення в сучасному аспекті даного питання. У ній присутні так звані перегини, але це не завадило їй привнести цінний внесок в особливе сприйняття індивіда та соціуму. Філософія екзистенціалізму допомогою своїх принципів вказала на необхідність ретельного перегляду сформованих в даний час ціннісних орієнтирів, якими керується і суспільство, і людина як особистість.

Право як міра свободи і відповідальності особистості

Воно виступає офіційним мірилом існуючої свободи, її дороговказом кордонів необхідного і можливого, а також нормою. Крім цього, право - гарант здійснення розглянутої свободи, засіб її захисту та охорони. З огляду на те, що воно є легітимною шкалою, право здатне об`єктивно відобразити досягнутий рівень соціального розвитку. У даному сенсі розглянута категорія - міра прогресу. Наслідком цього є висновок, що право - це і міра свободи в якості продукту розвитку, і міра соціального виду відповідальності.

Німецький філософ Ф. Гегель розглядав його як реальне буття таких понять, як свобода і відповідальність особистості. Також відомі кантовские положення щодо того, що право - це сфера свободи, призначена для забезпечення зовнішньої автономії окремо взятої особистості. Тільки найбільший російський письменник Л. Толстой вважав, всупереч усьому, що право - насильство над особистістю.

Існуючі правові норми - це і є норми свободи, яка юридично визнана і виражена державою за допомогою законів. Як вже стало зрозуміло, головний сенс юридичного аспекту свободи - огорожа індивіда від впливу зовнішнього свавілля і з боку влади, і з боку інших громадян.

Підсумувавши вищесказане, можна зробити висновок про те, що такі категорії, як права, свободи і відповідальність особистості, тісно взаємопов`язані між собою: перша є гарантом забезпечення другий допомогою третій.

Концепції відповідальності

Їх можна охарактеризувати як класичну і некласичну. Суть першої концепції - індивід несе відповідальність за скоєне їм. При цьому суб`єкт обов`язково повинен бути вільним і самостійним. У цьому моменті ще раз розкривається твердження того, що свобода і відповідальність особистості - поняття тісно взаємопов`язані.

Розглянутий суб`єкт, що здійснює дії, повинен чітко розуміти можливі наслідки від них. І останній ключовий момент класичної концепції - індивід повинен відповідати за свої вчинки (наприклад, перед начальником, судом, своєю власною совістю і т. Д.). В даному випадку суб`єкт дії виступає обвинуваченим.

Етика відповідальності - морально-етична складова вчинку. У зв`язку з цим зміцнюється вислів: «Ні вчинку - немає і відповідальності за нього». Якщо ж існує така ситуація, коли суб`єкт є учасником групи, і тим самим неможливо передбачити наслідки конкретних дій, виникає необхідність нової концепції. Нею стала некласична концепція. У зв`язку з цим тепер суб`єкт спочатку відповідальний не за невдалі свої дії в умовах існуючої організаційної структури, а за успішне завершення дорученої йому справи. І тут, незважаючи на існуючу невизначеність, індивід вирішує завдання за допомогою правильної організації дорученої справи (управління процесом його здійснення). Тепер в некласичної концепції відповідальність пов`язана не з поняттям абсолютної свободи людини, а з функціями і нормами демократичного соціуму.

Отже, якщо почати розбиратися, як взаємопов`язані свобода і відповідальність суб`єкта, то насамперед варто визначитися з конкретним випадком реалізації даних категорій. Потім необхідно встановити приналежність до тієї чи іншої концепції. У результаті може бути отримано два варіанти відповіді: свобода і відповідальність особистості єдині і гармонійно взаємопов`язані або, навпаки, розмежовані супутніми умовами, залежними від сформованих суспільних правил і норм.