Принципи правової держави: історія ідеї та основні принципи

Поняття «правова держава» - це сукупність ідей, уявлень, теорій і поглядів, в яких, з одного боку, на сьогоднішній день, знайшли своє відображення найвидатніші основи конституціоналізму.

З іншого - правова держава це право-ідея, тобто вектор, напрям, за яким заявляється напрямок розвитку будь-якого суб`єкта політичної діяльності. Саме тому, сьогодні в світі немає правових держав за фактом їх фіксації, незважаючи на те, що багато це положення зафіксували у своїх конституціях. Не можна заявити, що ось ця країна побудувала вже правова держава і таким є реально, а ось ця - ні. Правовою державою прийнято вважати те, яке публічно, законодавчо і відповідально заявляє про свій шлях розвитку, який включає в себе основні принципи правової держави і який реально втілює дану заяву у своїй повсякденній діяльності.

І в одному, і в іншому випадках, принципи правової держави висловлюють вічне прагнення людства до свободи, позбавлення від будь-яких форм насильства і дріб`язкової опіки, припускають необхідність забезпечення індивідуальних свобод, прав людини.

Принципи правової держави виходять з розуміння і визнання того, що це така держава, яка законодавчо обмежена у своїй діяльності щодо людини. При цьому визнається, що єдиним і вищим джерелом будь-якої влади в державі є громадянин, а тому правова держава зобов`язана підкоряться його волі.

Сучасна політико-правова наука і практика називає такі принципи правової держави:

- формування і наявність достатньо розвиненої форми громадянського суспільства-

- правове обмеження діапазону дій держави щодо людини-

- визнання світоглядного індивідуалізму в якості невід`ємної ідеології кожного, що забезпечує свободу при особистій відповідальності індивіда за своє власне благополучіе-

- гарантія правової рівності при законодавчому оформленні принципу верховенства прав людини над повноваженнями держави-

- визнання за правом його властивості загальності та равнораспространенності на всіх громадян і саме держава-

- визнання пріоритету суверенітету народу над суверенітетом держави-

- реальне поділ влади держави, при збереженні цілісності політичної системи та єдності дій влади на благо народу в межах, дозволених констітуціей-

- визнання принципу обмеження свободи тільки в тому випадку, якщо вона порушує свободи іншої людини.

Взаємовідносини між індивідом і владними структурами визначаються конституцією.

Правова держава, як право-ідея, формувалося протягом тривалого часу на базі самих ранніх уявлень людей про свободу, влади та державності, які склалися в глибоку давнину. Про владу єдиного і непорушного закону, говорив у 6 ст. До н.е. давньогрецький цар-реформатор Солон. Про засади співвідношення і взаємодії прав людини і державних законів писали у своїх працях Аристотель і Цицерон. Концептуально, як цілісна доктрина, ознаки та принципи правової держави в основоположних були сформульовані в 18 - 19 століттях в роботах теоретиків раннього лібералізму. Остаточно в своєму значенні, дефініція «правова держава» утвердилася в роботах юристів з Німеччини - К. Велькера і Р. фон Моля в середині 19 століття.

Принципи правової держави знаходяться в постійному розвитку, ще й тому фіксація «правового стану» держави практично неможлива по определнного і припускає під собою постійне вдосконалення політико-правових ситем.