Підписання акту про беззастережну капітуляцію Німеччини. Історія другої світової війни

9 травня 1945 - ця дата знайома кожному жителю сучасної Росії і пострадянського простору як день Великої Перемоги над фашизмом. На жаль, історичні факти не завжди є однозначними, саме це дозволяє деяким історикам Західної Європи спотворювати події. Підписання акту про беззастережну капітуляцію Німеччини відбувалося дещо інакше, ніж ми всі знаємо з підручників історії, але це не повинно змінити уявлення про хід і результати тієї кровопролитної війни.

Наступ

Червона армія з зими 43-44 років гнала німців до кордону на всіх фронтах. Запеклі бої вимотували сили противника, а й створювали складності для радянських воїнів. Звільнення Карелії, Білорусії, України, Польщі, Болгарії, Югославії відбулося протягом 1944, Червона армія вийшла до кордонів країни агресора. Підписання акту беззастережну капітуляцію Німеччини ще попереду, виснажені багатокілометровими маршами війська потребують перегрупування для вирішальної битви. Взяття Берліна стало питанням престижу нашої країни, до цього прагнули і союзники по антигітлерівській коаліції. Січень 1945 став для фашистів моментом неповернення, війна була програна остаточно, але тим завзятіше стало їх опір на підступах до Берліна. Створення багатьох укріпрайонів, переформування армійських підрозділів, стягання дивізій на східний фронт - ці дії Гітлер вживає для того, щоб зупинити радянські війська. Частково йому вдається затримати наступ на Берлін, він відкладається з лютого на квітень 1945 року. Операція ретельно планується і готується, до наступаючих фронтам стягують всі можливі резерви і озброєння. З 16 на 17 квітня 1945 наступ на столицю Німеччини починається силами двох фронтів - перший Білоруського (маршал Жуков Георгій Костянтинович) і першого Українського (гл. Командувач Конєв Іван Степанович), другий Білоруський фронт (Рокоссовський Костянтин Костянтинович) повинен здійснювати оточення міста і запобігати спроби прориву. Ніби й не було цих страшних чотирьох років війни, поранені вставали в стрій і йшли на Берлін, попри шалений спротив фашистів, змітали укріплення, кожен знав, що це шлях до перемоги. Тільки опівдні 2 травня 45 року столиця третього рейху занурилася в повну тишу, залишки гарнізону здалися і радянські прапори замінили свастику на залишках зруйнованих будівель.

Союзники

Влітку 1944 року починається масування наступ союзницьких військ на західному напрямку. Воно обумовлене, насамперед, занадто швидким натиском Червоної Армії по всій протяжності лінії східного фронту. Висадка норманського десанту, стратегічні бомбардування основних промислових районів третього рейху, військові операції на території Бельгії, Франції та Німеччини значно ускладнюють становище гітлерівської Німеччини. Захоплення території Рурської області, півдня Австрії дають можливість наступу вглиб території країни агресора. Легендарна зустріч радянських і союзницьких військ на річці Ельба в квітні 45 року фактично є останнім кроком у війні. Капітуляція фашистської Німеччини стає справою часу, тим більше що частково вона вже розпочата деякими арміями вермахту. З політичної точки зору захоплення Берліна був необхідний союзникам так само, як і СРСР, про це неодноразово згадує Ейзенхауер. Для з`єднаних частин англійців, американців і канадців проведення даної наступальної операції було теоретично можливо. Після невдалого Арденнского контрнаступу німецькі війська відступають практично по всьому фронту без запеклих боїв, прагнучи перекинути боєздатні з`єднання на східний напрямок. Гітлер фактично повернувся спиною до союзників СРСР, всі зусилля направивши на те, щоб зупинити Червону Армію. Другий фронт просувався дуже повільно, командування коаліційних з`єднань не хотіло великих втрат серед своїх солдатів при штурмах добре укріпленого Берліна і його передмість.

Німці

Гітлер до самого кінця чекав розколу коаліції і змін на лінії фронту. Він був упевнений, що зустріч союзників обернеться новою війною проти СРСР. Коли його очікування не виправдалися, він вирішив укласти мир з США і Великобританією, що дало б можливість закрити другий фронт. Переговори були зірвані завдяки вчасно отриманим даним радянської розвідки. Цей факт значно прискорив процес наступу Червоної армії і запобіг можливість укладення сепаратного миру. Союзникам довелося рішучим чином наполягти на дотриманні всіх ялтинських домовленостей, які мали на увазі підписання акту про беззастережну капітуляцію Німеччини. «Здати» Берлін Гітлер був готовий англо-американським військам, зробити це йому не вдалося завдяки радянському командуванню. Наступ і штурм столиці третього рейху стали для наших військ справою честі. Фашисти захищалися фанатично, відступати було нікуди, підступи до міста стали потужними укріпленими районами.

Ялтинська конференція

Масовані наступальні дії на східному і західному фронті дали чітко зрозуміти фашистам, що вже близька повна капітуляція Німеччини. 1945 (його початок) не залишив Гітлеру шансів на перемогу і можливості вести затяжну війну на обох напрямках. Антигітлерівська коаліція розуміла важливість узгодженого мирного вирішення територіальних і політичних перетворень у звільненій Європі. Представники найвищого рівня трьох союзницьких держав у лютому 1945 року зібралися в Ялті. Сталін, Рузвельт і Черчілль визначили майбутнє не тільки Німеччини, Польщі, Італії, Франції, вони створили нове біполярний устрій Європи, яке дотримувалося протягом наступних 40 років. Звичайно, в умовах, що склалися жодна з країн не могла диктувати свої умови, тому результати цієї історичної конференції частково задовольнили вимоги лідерів. Але основним питанням стало знищення фашизму і націоналізму, небезпека виникнення таких правлячих режимів була визнана всіма учасниками.

Підготовка документа

Підписання акту про беззастережну капітуляцію Німеччини відбулося в 1945 році, але ще в 1943 проект даного документа був узгоджений усіма країнами антигітлерівської коаліції. Ініціатором його створення став Рузвельт, сам документ складався за участю консультативної комісії, що складається з європейських експертів. Текст проекту був досить обширним і носив скоріше рекомендаційний характер, тому фактично капітуляція Німеччини була підписана після складання абсолютно іншого документа. Американські офіцери підійшли до його складання з військової, чисто прагматичної сторони. Шість пунктів документа містили конкретні вимоги, визначені дати і порядок дій у разі порушення будь-якої статті, що й з`явилися історичним.

Часткова капітуляція

Кілька великих військових підрозділів вермахту здалися в полон до військ союзників до того, як було підписано угоду про повну капітуляцію фашистів. Німецькі угруповання і цілі армії прагнули прорватися на захід, щоб не воювати з росіянами. Їх командування усвідомлювало, що війна закінчена, і притулок вони можуть отримати, тільки здавшись у полон американцям і англійцям. Особливо групи військ СС, що прославилися звірствами на території СРСР, бігли від стрімко наступали росіян. Перший випадок капітуляцію був зафіксовано 29 квітня 1945 року в Італії. 2-го травня радянським військам здався гарнізон Берліна, 4 травня морські сили Німеччини в Данії, Голландії склали зброю перед англійцями, 5 травня група армій «Г» капітулювала, добігши до американців з Австрії.

Перший документ

8 травня 1945 - саме ця дата в Європі вважається Днем Перемоги над фашизмом. Вона обрана не випадково, фактично представники нового уряду Німеччини підписали капітуляцію 7 травня, а набути чинності документ мав на наступний день. Адмірал Фридебург у складі німецької делегації прибув до Рейн, де базувався штаб Ейзенхауера з пропозицією капітуляції 5 травня 1945. Фашисти почали торгуватися з союзниками за умовами документа, намагаючись відтягнути час і вивести якомога більше військ і мирного населення за лінію західного фронту, при цьому не припиняючи спроб стримування радянської армії на східному напрямку. Ейзенхауер повністю відкинув усі аргументи німців, наполягаючи на повну і беззастережну капітуляцію Німеччини і підписанні документа всіма сторонами конфлікту. 6 травня о Рейн були викликані представники всіх союзницьких військ. У радянських підручниках з історії не відображено, хто підписав акт капітуляції Німеччини в першому варіанті, але імена цих людей збереглися: від СРСР - генерал Суслопаров, від об`єднаних сил союзників - генерал Сміт, від Німеччини - генерал Йодль, адмірал Фрідебург.

Сталін

Іван Олексійович Суслопаров був членом радянської місії при штабі союзників, тому перш, ніж поставити свій підпис під історичним документом, передав інформацію до Москви. Відповідь прийшла із запізненням, але його четвертий пункт передбачав можливість внесення змін в первинний варіант, чим і скористався Сталін. Він наполіг на повторному підписанні акту, як аргументів було наведено такі доводи:

1. Фашисти після підписання капітуляції продовжували вести активні оборонні бойові операції на східному фронті.
2. Велике значення Сталін надавав і тому, де була підписана капітуляція Німеччини. Для цього, на його переконання, підходить тільки столиця поваленого держави.
3. Суслопаров не мав повноважень для підписання даного документа.

Союзники погодилися з його думкою, тим більше що фактично це було повторення процедури, яке не міняло її суті.

Капітуляція Німеччини

Дата ратифікації попереднього договору була призначена на 8 травня 1945 року. О 22 годині 43 хвилини за європейським часом процедура підписання капітуляції була завершена, в Москві був уже наступного дня. Саме тому вранці 9 травня на території СРСР було оголошено про закінчення війни і повному розгромі фашистської Німеччини. Фактично документ був підписаний без істотних змін, від радянського командування його підписав маршал Жуков Георгій Костянтинович, від союзних військ - маршал Артур Теддер, з боку Німеччини - верховний головнокомандувач вермахту Вільгельм Кейтель, генерал-полковник люфтваффе Штумпф, адмірал ВМС Фридебург. В якості свідків виступили генерал Латрі де Тассіньї (Франція), генерал Спаатс (США).

Військові дії

Багато фашистські угруповання не визнали капітуляції і продовжували чинити опір радянським військам (на території Австрії та Чехословаччини), сподіваючись прорватися на захід і здатися в полон союзникам. Такі спроби припинялися знищенням ворожих угруповань, тому фактичні військові операції проводилися на східному фронті до 19 травня 1945 року. Близько 1500000 німецьких солдатів і 100 генералів здалися в полон радянським військам після 8 травня. Кількість окремих зіткнень було значним, розсіяні угруповання противника часто чинили опір нашим солдатам, тому список загиблих у цій страшній війні не обмежується датою 9 травня. Укладення миру між основними сторонами конфлікту не відбулося в момент підписання акту «капітуляція Німеччини». Дата, яка поставить крапку у військовому протистоянні, настане тільки в червні 1945. У цей час буде складений і підписаний документ, в основі якого лежить принцип післявоєнного управління країною.

Перемога

Левітан оголосив про закінчення Великій Вітчизняній війні 9 травня 1945 року. Цей день є святом Перемоги радянського багатонаціонального народу над фашистською Німеччиною. І тоді, і зараз не суть важливо, якого саме числа була підписана капітуляція, 7 або 8, головним є факт підписання документа. Багато народів постраждали у цій війні, але росіяни будуть завжди пишатися тим, що не опинилися зломленими і звільнили свою Батьківщину і частина Європи. Перемога була важкою, коштувала багатьох мільйонів життів, і обов`язок кожного сучасної людини - не допустити повторення такої трагедії. Підписання акту про беззастережну капітуляцію Німеччини відбулося двічі, але значення цього документа однозначно.