Основні етапи розвитку економічної науки, розділи і методи. Сучасна економічна наука

Життя суспільства досить різноманітна. Для вивчення різних сфер його існування людством створено безліч наукових дисциплін. Однією з них є економічна теорія. Вивчення цієї науки неодмінно потрібно починати з історії її виникнення і розвитку. Це дозволить краще зрозуміти непросту дисципліну.

Визначення економіки

Існують різноманітні трактування цієї багатопланової і ємною дисципліни, кожна з яких є вірною. З одного боку, економіка - це господарська діяльність людини. З іншого - національне або домашнє господарство. Розмова може йти про економіку підприємства, галузі або всієї країни. Але як би там не було, дана теорія є фундаментом будь-якого суспільства.

Вона являє собою систему життєзабезпечення держави, вирішуючи завдання не лише виробництва, а й подальшого розподілу і споживання різноманітних благ. Можна сміливо стверджувати, що економіка виникла разом з людиною. І сьогодні вона продовжує своє існування на благо всіх людей.

Економічна наука

Виникненню будь-якої дисципліни передує спроба людей вирішити певні питання, пов`язані із забезпеченням своєї життєдіяльності. Економіка і економічна наука також з`явилися з цієї причини. Варто сказати, що зачатками знань з даної дисципліни люди володіли ще в первісному суспільстві, коли певну частину будь-якого видобутого продукту отримував кожен його член.

Економічна наука вивчає правила, які допомагають державі, фірмі або людині вирішити свої економічні проблеми. Саме тому знання даної дисципліни важливо для розвитку будь-якого суспільства.

Етапи становлення

Економіка і економічна наука продовжували розвиватися разом із людиною. Норми і правила даної дисципліни вперше були зафіксовані в документах, виданих у державах Стародавнього Сходу. Це був кодекс законів Вавилонії, який прийняли ще в 8 ст до н. е. Економічні заповіді людству записані і в Біблії. Відносяться вони до 2 і 1 тисячоліть до нашої ери.

Вважається, що основні етапи розвитку економічної науки все ж беруть свій початок в античному суспільстві. Поява цієї наукової дисципліни пов`язують з працями філософів Стародавнього Риму та Греції. Спочатку їх твори розглядали лише управління домашнім господарством і домоведення.

Вважається також, що основні етапи становлення економічної науки як самостійної дисципліни мали місце лише в 16-17 століттях. Сталося це в період появи капіталістичного ладу. Саме в цей час стали розвиватися зв`язки всередині підприємств і між сім`ями, почали формуватися міжнародні та національні ринки. Держава все більше і більше стало звертати увагу на економічне життя суспільства. Все це і послужило причиною більш широкого розповсюдження дисципліни з виробництва і споживання різних благ.

Основні етапи розвитку економічної науки включають і виникнення політичної економії. Цей новий термін вперше з`явився в 17 в. після виходу книги Антуана де Монкретьєна - економіста з Франції. Праця, який називався «Трактат з політичної економії», розвивав теорію про необхідність жорсткого урядового контролю над існуючим ринком. Тут вже не розглядалося управління домашнім господарством. Політекономія стала являти собою науку про закономірності формування національного ринку. Інакше кажучи, дисципліна значно розширила сферу свого вивчення. Такі основні етапи розвитку економічної науки (коротко).

На сьогоднішній день теорію про виробництві і розподілі різних благ в кожній країні називають по-різному. Так, у Туреччині та Швеції це «національна економіка», а у Фінляндії даний термін звучить як «вчення про господарство». У сучасній Росії назвою дисципліни є «загальна економічна теорія».

Предмет вивчення

У всі часи економісти цікавилися широким колом проблем, що стоять перед людським суспільством. Саме тому не було єдиного трактування предмета вивчення даної дисципліни. Якщо одні фахівці вважали, що наукою розглядаються питання матеріального благополуччя людей, то інші стверджували, що теорія вирішує питання організації споживання та обміну. Існувало і безліч інших думок.

Сучасна економічна наука виходить з того, що предметом її вивчення є проблема обмежених ресурсів суспільства і безмежності матеріальних потреб людини. У нинішньому суспільстві дисципліна вирішує завдання отримання максимальної вигоди при мінімально вироблених витратах.

Система економічних наук являє собою загальну теорію. При цьому в дисципліні виділяють три основні розділи:

- введення в економічну теорію-

- мікроекономіка-

- макроекономіка.

Всі розділи економічної науки мають велику значимість. Проте перший з них особливо важливий. Він виконує фундаментальну і методологічну функції. Саме тому без його вивчення неможливо освоєння як мікро-, так і макроекономіки.

Другий розділ науки розглядає малі господарські одиниці, даючи пояснення вибору, який роблять фірми і приватні особи. Що стосується макроекономіки, то тут вивчаються великомасштабні явища ринку, що виникають на рівні держави і всього суспільства. Другий і третій розділи економічної науки чітких розмежувань не мають. Мікро- та макроекономіка тісно пов`язані між собою. І це не дивно, адже всі рішення, прийняті на рівні господарських одиниць, безпосередньо впливають на формування національного ринку.

Функції економічної дисципліни

Яка роль науки про виробництві і розподілі створюваних суспільством благ? Основна функція економіки - пізнавальна. Дисципліна описує, узагальнює і пояснює всі процеси сфер виробництва і споживання.

Система економічних наук спирається на економіку, яка є основною методологічною базою всіх її напрямків. Це друга основна функція даної дисципліни. Теорія розробляє засоби та інструменти для вивчення економіки торгівлі і промисловості, транспорту та громадського харчування і т. Д.

Економічна наука виконує й практичну функцію. Вона вказує на всі бажані і небажані кроки і заходи, які важливі для процвітання суспільства на даному етапі його розвитку.

Існують певні соціально-економічні науки. Їх основна функція полягає у вивченні різних аспектів поведінки індивіда в суспільстві. До таких наук відноситься соціологія та політологія, а також психологія. Предмет вивчення даних дисциплін частково збігається з предметом вивчення економічної теорії.

Методологія

Предмет, розглянутий будь-якою наукою, вивчається за допомогою певних способів. Методи економічної науки різні. У їх переліку знаходяться:

1. Формальна логіка. З її допомогою економічні явища вивчаються з боку їх форми і структури.

2. Аналіз. Цей метод має на увазі вивчення кожної частини розглянутого предмета по-окремо.

3. Індукція. Це метод проходження від часткового до загального і побудови на основі зібраних фактів певної теорії.

4. Дедукція. Основний принцип даного методу полягає в побудові гіпотез, які згодом порівнюються з фактами.

5. Порівняння. Це спосіб, що виявляє схожість і відмінність процесів, а також явищ і дозволяє виявити нове через вже вивчене.

6. Аналогія. Даний метод передбачає перенесення деяких властивостей з уже вивченого явища на невідоме.

7. Діалектика. Це метод, що використовує великий набір різноманітних прийомів пізнання.

8. Наукова абстракція. Вона припускає незмінність всіх явищ економічної сфери, крім досліджуваного.

9. Історичний метод. Даний спосіб дозволяє оцінити особливості, які мають різні економічні системи.

10. Логічний метод. Його застосування передбачає перехід від простого до складнішого.

Існуючі методи економічної науки включають в себе і економіко-математичне моделювання. Воно являє собою спрощений опис дійсності. Така модель повинна надати допомогу у визначенні причин різних економічних явищ, їх змін, закономірності, а також тих наслідків, які вони можуть нести.

Зародження економічної науки

Систематизація настільки важливою для людського суспільства дисципліни йшла паралельно зі становленням держав. Перші етапи економічної науки проходили в періоди розквіту країн Стародавнього світу. Витоки цієї дисципліни знайшли своє відображення у працях філософів і деяких державних правителів. Ці мислителі прагнули ідеалізувати рабовласницьке суспільство і натуральне господарство, спираючись при цьому на норми етики та моралі.

Початкові основні етапи розвитку економічної науки були пройдені завдяки філософам Стародавньої Греції. У своїх працях вони систематизували наївні уривчасті уявлення про виробництві і розподілі матеріальних благ. При цьому відбулося зародження нової дисципліни, що має науковий вигляд.

У списку цих видатних мислителів знаходяться Ксенофонт, Платон і Аристотель. Причому основні етапи розвитку економічної науки від виникнення до наших днів неможливо описувати без згадки цих учених. Адже саме Платоном було введено поняття «економіка». Цей філософ першим спробував обгрунтування правильності поділу праці і виділив такі галузі, як торгівля, ремесло і сільське господарство. Ксенофонт віддавав перевагу натуральному господарству і вважав природним існування вільних людей і рабів.

Величезний внесок у розвиток економічної науки вніс Платон. Він створив теорію ідеальної держави, основою існування якого є справедливість. На його думку, при такому суспільному ладі кожен повинен займатися тільки тим, що він здатний робити в найбільшою мірою.

Свій внесок у розвиток економічної науки вніс і Аристотель. У його працях знайшли відображення всі області знання, які існували в той час. На думку Аристотеля, рабство - це основа будь-якого виробництва, а раби - живі знаряддя праці. При цьому він стверджував, що людина не здатна існувати поза держави і суспільства.

Розвиток економічної науки отримало своє продовження в епоху ведення феодального господарства. При цьому теорія виробництва і розподілу благ мала богословський характер. У працях філософів епохи Середньовіччя виправдовувалося економічне панування церковних і світських феодалів. Одним з таких вчених був арабський державний діяч, філософ і історик Ібн Хальдун.

Основні етапи розвитку економічної науки і економічних систем неможливо описувати без згадки його праць. Ібн Хальдун наполягав на викоріненні жадібності та марнотратства, негативно висловлювався про великих лихварських операціях і стверджував про богоугодну торгівлі. На противагу теоріям філософів Стародавнього світу, арабський мислитель звів гроші, зроблені у вигляді монет із золота і срібла, в категорію найважливіших елементів господарського життя.

У Західній Європі найбільш значимими авторами економічної думки в епоху Середньовіччя з`явилися Августин Блаженний і Фома Аквінський. Перший з цих двох філософів наполягав на загальної необхідності праці, висловлюючи думку про рівноцінність розумової та фізичної форми. При цьому мислитель вважав великим гріхом отримання торгового прибутку і лихварську діяльність.

За теорією Фоми Аквінського, всі речі на Землі належать не людям, а богу. Саме тому за своєю природою вони повинні бути спільними. Філософ засуджував лихварство, але наполягав на необхідності існування станів і приватної власності.

Створення шкіл економічної теорії

Закінчилися похмурі часи Середньовіччя. Але основні проблеми економічної науки так і не були вирішені. Вони полягали в тому, що філософи країн Стародавнього світу, а також Середньовіччя не змогли скласти єдиного вчення. Їхні погляди володіли уривчастих характером.

Епоха Відродження стала періодом створення першої школи економічної теорії. Вона носила назву меркантилізму, що в перекладі з латині означало «торгувати». Прихильники даної теорії ототожнювали багатство нації з сріблом і золотом, джерелом яких була сфера обігу. Представники цієї школи були теоретиками. Більшу їх частину складали купці-мореплавці.

У ті часи, коли ще не були зроблені великі географічні відкриття, сформувався ранній меркантилізм. Актуально даний напрямок було до середини 16 в. Представники цієї школи бачили лише законодавчі шляхи для збільшення багатства. Вони забороняли вивезення срібла і золота, а також обмежували імпортні операції.

З 16 до середини 17 століття отримав свій світанок пізній меркантилізм. Основою вчення даної школи було збільшення потоку експорту, порівняно з імпортом товарів. Прихильники школи пізнього меркантилізму вважали, що при збереженні активного балансу торгівлі країна буде ставати багатшими. Представники цієї течії дозволяли займатися вивезенням за межі країни золота і срібла. Це дозволяло здійснювати вигідні торгові угоди. У той же час імпорт обкладався великими митами, а експорт всіляко вітався.

Проблеми економічної науки після другої половини 18 ст. вирішувало вчення фізіократів. На його основі була створена школа французьких економістів.

Фізіократи стверджували, що джерелом багатства будь-якої нації є сфера матеріального виробництва, а не звернення. При цьому вони говорять про значущість тільки хліборобської праці. Прихильники даної теорії ділять все суспільство на три класи:

- хліборобів-

- власників земли-

- всіх інших громадян.

Останній з цих трьох класів фізіократи називали безплідним.

Класична школа політекономії

Свою назву цей напрямок одержав за істинно науковий характер своїх методологій і теорій. Школа політекономії виникла наприкінці 17 ст., Досягнувши свого розквіту в 18-19 вв. У розвитку цієї течії може бути виділено чотири етапи. Перший з них тривав з кінця 17 до другої половини 18 ст. Це був період, коли бурхливо розвивалися ринкові відносини, а економічна думка зосереджувалася на сфері виробництва. Представники даної школи, в числі яких були англієць Вільям Петті і француз П`єр Буагільберг, стверджували, що нація стає багатою не тільки завдяки дорогоцінним металам. Значиму роль у цьому відіграють також будинку та землі, товари і кораблі.

В останній третині 18 в. розпочався другий етап розвитку класичної політекономії. У цей період були написані праці Адама Сміта - шотландського філософа і економіста. Він зробив неоціненний внесок у розвиток економіки, виклавши цю дисципліну як цілісну теорію, знайшовши взаємозв`язок між усіма її елементами. А. Сміт стверджував, що тільки особистий інтерес мотивує людину до господарської діяльності. На думку філософа, всі люди прагнуть до накопичення багатства і поліпшенню свого матеріального становища. При цьому здійснювана індивідом діяльність сприяє розквіту суспільства. Філософ вважав, що закони економіки будуть діяти тільки в умовах вільної конкуренції і безперешкодне пересування капіталу, грошей і товарів.

У першій половині 19 в. розпочався третій етап розвитку школи політекономії. Це був період, коли в більшості розвинених держав завершився промисловий переворот.

Яскравим представником даної школи з`явився Д. Ріккардо. Їм було завершено створення класичної політекономії. Безперечною заслугою Ріккардо є його виклад дисципліни в логічній послідовності і систематизації наявних на той час економічних пізнань. Вченим була сформульована теорія порівняльної переваги, яка послужила доказом взаємовигідності міжнародної торгівлі.

Важливе місце економічної науки у розвитку суспільства було доведено на четвертому, останньому етапі школи класичної політекономії, який почав своє існування в другій половині 19 ст. Найбільш яскравими представниками цієї течії стали Джон Стюарт Мілль і Карл Маркс.

У своїх роботах вчені спиралися на положення класичної школи, але в той же час висували новаторські ідеї. Вони стверджували про необхідність участі держави в економічному і соціальному розвитку суспільства, міркували про соціалістичний лад, захищали і відстоювали інтереси робітничого класу. Так, Карл Маркс створив теорію про неминучу загибель капіталізму і можливості устрою суспільства без приватної власності, яка в подальшому не підтвердилася на практиці.

Сучасні школи

Безліч нових економічних течій було сформовано на рубежі 19 і 20 століть. Ці школи прийнято вважати сучасними. У період, коли економічна наука отримала прикладний характер, сформувалося такий напрямок, як інституціоналізм. Назва цього терміна позначає «образ дії», а також «звичаї» і «повчання».

Основні етапи розвитку економічної науки до інституціоналізму представляли собою розгляд різних сфер життя суспільства. Але ця школа, на відміну від всіх інших, будується на ідеї здійснення «соціального контролю» над економічною сферою.

Інституціоналізм пройшов у своєму розвитку три етапи. Закінчення першого з них припадає на 20-30-ті роки 20 ст. Другий етап тривав до 60-70-х років. Це був період розгляду демографічних проблем, вивчення профспілкового руху і суперечностей, наявних в соціально-економічному розвитку капіталізму. На третьому етапі представники школи вивчали вплив процесів, що протікають в економічній сфері на соціальне життя суспільства.

Інституціоналізм має кілька напрямків:

- соціально-правовое-

- псіхологіческое-

- кон`юнктурно-статистичний.

Серед нових економічних течій виділяється маржиналізм. Його представники першими в історії цієї науки зробили спробу досліджувати явища ринку за допомогою математичних методів, поклали початок теорії про розміщення продуктивних сил, пояснили поведінку людей їх бажанням отримати максимальну корисність і т. Д.

Існують і такі нові теорії економіки, як кейнсіанство і неокейнсіанство, дирижизм і посткейнсианство, неолібералізм і монетаризм.