Чорнобильська АЕС: катастрофа 26 квітня 1986

26 квітня 1986 ... Ця дата буде помниться ще кільком поколінням українців, білорусів і росіян як день і рік, коли сталася жахлива техногенна аварія. Коли все це трапилося, мабуть, навіть найдосвідченіші експерти повністю і до кінця не усвідомлювали, що ж нас всіх чекає згодом.

Катастрофа 26 квітня 1986 спричинила за собою тисячі смертей і хвороб, заражені ліси, отруєну воду і грунт, мутації рослин і тварин. Крім усього іншого, на карті України з`явилася тридцатикилометровая зона відчуження, проїзд на територію якої можливий тільки за наявності спеціального дозвільного документа.

Дана стаття спрямована не тільки на те, щоб ще раз нагадати читачам, що трапилося 26 квітня 1986 року, а й подивитися на подію, як кажуть, з різних сторін. Зараз, здається, ні для кого не секрет, що в сучасному світі все частіше і частіше знаходяться ті, хто готовий заплатити чимало грошей за те, щоб з`їздити на екскурсію в ці місця, а деякі колишні жителі, так і не прижившись в інших регіонах, нерідко повертаються в свої примарні і покинуті міста.

Коротке зведення подій

Практично 30 років тому, а саме 26 квітня 1986, на території нинішньої України трапилася найбільша атомна аварія у світі, наслідки якої відчуває планета і до нашого часу.

На електростанції в місті Чорнобилі вибухнув атомний реактор четвертого енергоблоку. У повітря одночасно було викинуто величезну кількість смертельно небезпечних радіоактивних речовин.

Зараз вже підраховано, що тільки за три перші місяці, починаючи з 26 квітня 1986 року, від радіаційного випромінювання буквально на місці загинула 31 людина. Пізніше 134 людини були направлені в спеціалізовані клініки для інтенсивного лікування від променевої хвороби, а ще 80 в муках померли від зараження шкірних покривів, крові і дихальних шляхів.

Чорнобильська АЕС (1986, 26 квітня і в наступні дні) як ніколи потребувала робочих руках. У ліквідації аварії брали участь більше 600000 чоловік, більшість з яких були військовослужбовцями.

Мабуть, самим небезпечним наслідком події став величезний викид в навколишнє середовище смертельно небезпечних радіоактивних речовин, а саме ізотопів плутонію, урану, йоду і цезію, стронцію та самої радіоактивного пилу. Шлейф радіації покрив не тільки більшу частину СРСР, а й Східну Європу, і Скандинавські країни, але найбільше чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 торкнулася Білоруську та Українську РСР.

Розслідуванням причин виникнення аварії займалося дуже багато міжнародних експертів, проте навіть досі ніхто точно не знає справжніх причин події.

Ареал розповсюдження

Після аварії навколо ЧАЕС довелося позначити так звану «мертву» зону в 30 км. Сотні населених пунктів були знищені практично вщент або поховані під тоннами землі за допомогою важкої техніки. Якщо розглядати сферу сільського господарства, з упевненістю можна заявити, що Україна на той момент позбулася п`яти мільйонів гектарів родючого грунту.

У реакторі четвертого енергоблоку перед аварією перебувало майже 190 т палива, 30% якого під час вибуху викинулося в навколишнє середовище. Крім того, на той час в активній фазі перебували різноманітні радіоактивні ізотопи, що накопичилося за час роботи. Саме вони, на думку фахівців, і становили найбільшу небезпеку.

Більш 200000 кв. км навколишніх земель було забруднено радіацією. Смертельна випромінювання поширювалося подібно аерозолю, поступово осідаючи на поверхні землі. Забруднення територій тоді основному залежало тільки від напрямку вітру. Дуже сильно постраждали ті регіони, в яких 26 квітня 1986 і наступні кілька тижнів пройшов дощ.

Хто ж винен у трагедії?

У квітні 1987 року в м Чорнобилі відбулося судове засідання. Одним з головних винуватців атомної аварії на ЧАЕС був визнаний директор станції, хтось В. Брюханов, який спочатку знехтував елементарними правилами техніки безпеки. Згодом ця людина навмисне занижував дані про рівень радіації, не ввів в дію план евакуації працюючих і місцевого населення.

Також по ходу справи були відкриті факти грубого нехтування своїми службовими обов`язками 26 квітня 1986 з боку головного інженера ЧАЕС Н. Фоміна та його заступника А. Дятлова. Всі вони були засуджені до 10 років позбавлення волі.

Ще на п`ять років було засуджено начальник тієї самої зміни, на якій трапилася аварія (Б. Рогожкін), до трьох - А. Коваленко, його заступник, і до двох - Ю. Лаушкин, державний інспектор Держатоменергонагляду.

На перший погляд може здатися, що це досить жорстоко, однак якби всі ці люди проявили більшу обережність у роботі на такому небезпечному підприємстві, як Чорнобильська АЕС, катастрофа 26 квітня 1986 навряд чи б відбулася.

Оповіщення і евакуація населення

Експертна комісія стверджує, що після аварії першим ділом слід було б відразу ж призвести евакуацію населення, проте ніхто не взяв на себе відповідальність приймати необхідні рішення. Трапся тоді навпаки, людських жертв могло б бути в десятки, а то й у сотні разів менше.

На практиці ж вийшло так, що люди цілий день нічого не знали про подію. 26 квітня 1986 хтось працював на присадибній ділянці, хтось готував місто до майбутніх травневих свят, дитсадкові малюки гуляли на вулиці, а школярі, як ні в чому не бувало, займалися фізкультурою на свіжому, як їм здавалося, повітрі.

Робота з вивезення населення почалася тільки вночі, коли вийшло офіційне вказівку готуватися до евакуації. 27 квітня була оголошена директива про повну евакуацію з міста, запланованої на 14.00.

Так Чорнобильська АЕС, катастрофа 26 квiтня 1986 року на якій позбавила будинки багатьох тисяч українців, перетворила скромний містечко-супутник Прип`ять в страшний привид зі спустошеними будинками, закинутими парками і скверами і мертвими, безлюдними вулицями.

Паніка і провокації

Коли пройшли перші чутки про аварію, частина населення вирішила самостійно залишати місто. Вже 26 квітня 1986 року, ближче до другої половини дня, багато жінок в паніці і відчаї, підхопивши на руки немовлят, буквально бігли по дорозі подалі від міста.

Все б нічого, але робилося це через ліс, доза забруднення якого насправді у багато разів перевищувала всі допустимі показники. А дорога ... За словами очевидців, асфальтне покриття світилося якимось дивним неоновим відтінком, хоча його і намагалися рясно заливати водою, змішаної з якимось невідомим простому обивателеві білим розчином.

Дуже прикро, що серйозні рішення з порятунку і евакуації населення не були прийняті вчасно.

І, нарешті, тільки через кілька років з`ясувалося, що спецслужби Радянського Союзу були обізнані про заготівлю трьох тонн м`яса і п`ятнадцяти тонн масла на територіях, яких безпосередньо торкнулася чорнобильська трагедія 26 квітня 1986. Незважаючи на це, вони прийняли рішення переробити радіоактивні продукти, додавши в них відносно чисті компоненти. Відповідно до прийнятого рішення, це радіоактивне м`ясо і масло було розвезено по багатьом великим комбінатам країни.

Також КДБ точно знало, що при будівництві ЧАЕС використовувалося браковане обладнання з Югославії, було ознайомлено і з різного роду прорахунками у проектуванні станції, розшаруванням фундаменту і наявністю тріщин у стінах ...

Що ж все-таки робилося? Спроби запобігти ще більшому горі

Близько половини другу ночі в м Чорнобиль (1986 рік, 26 квітня) в місцеву пожежну частину надійшов сигнал про загоряння. Черговий караул виїхав на виклик і практично відразу ж передав сигнал про пожежу високої складності.

Після прибуття спеціальна команда побачила, що горів дах машинного залу і величезний реакторний зал. До речі, на сьогоднішній день встановлено, що при гасінні того страшної пожежі найбільше постраждали хлопці, які займалися саме реакторним залом.

Тільки в 6:00 ранку пожежу було повністю загашено.

Загалом було задіяно 14 машин і 69 службовців. З спецодягу люди, які виконували таку найважливішу місію, мали тільки брезентову робу, каску і рукавиці. Чоловіки гасили вогонь без протигазів, тому що при високій температурі працювати в них було просто неможливо.

Уже в 2:00 ночі з`явилися перші постраждалі від радіації. У людей почалася сильна блювота і загальна слабкість, а також спостерігався так званий «ядерний загар». Кажуть, що у деяких разом з рукавицями знімалася і шкіра рук.

Відчайдушні пожежні зробили все можливе, щоб не дати вогню дістатися до третього блоку і далі. Персонал же станції зайнявся гасінням локальних вогнищ у різних приміщеннях станції і прийняв всі необхідні заходи для запобігання вибуху водню. Ці дії допомогли запобігти ще більшу техногенну катастрофу.

Біологічні наслідки для всього людства

Іонізуюча радіація при попаданні на всі живі організми робить згубний біологічний вплив.

Радіаційні випромінювання призводять до руйнування біологічної матерії, мутації, зміни структури тканин органів. Таке опромінення сприяє розвитку різних типів онкологічних хвороб, променевої хвороби, порушення життєво важливих функцій організму, зміні і розпаду ДНК і в результаті призводить до смерті.

Примарний містечко під назвою Прип`ять

Кілька наступних після техногенної катастрофи років цей населений пункт викликав інтерес різного роду фахівців. Вони масово приїжджали сюди, прагнучи виміряти і проаналізувати рівень радіаційного фону зараженій території.

Однак у 90-х рр. Прип`ять стала залучати все більше уваги з боку вчених, які цікавляться екологічними змінами навколишнього середовища, а також питаннями трансформації природної зони міста, повністю залишився без антропогенного впливу.

Багато українських наукових центрів проводили в місті оцінку зміни флори і фауни.

Сталкери чорнобильської зони

Перш за все варто зазначити, що сталкерами називають людей, всіма правдами і неправдами проникаючих в зону відчуження. Чорнобильські ж любителі екстриму умовно діляться на дві категорії, що відрізняються своїм зовнішнім виглядом, використовуваним сленгом, фотографіями та підготовленими звітами. Перші - цікаві, другі - ідейні.

Погодьтеся, зараз у ЗМІ дійсно можна знайти масу інформації по темі: «Чорнобиль. 1986. +26 Квітня ». Допитливі сталкери саме звідти і отримали свої знання про радіаційній зоні. Чималу роль зіграли також і комп`ютерні ігри. Ці молоді люди, середній вік яких рідко перевищує 20 років, в більшості випадків тільки проникають в зону відчуження, але не перетинають саму кордон Чорнобиля. На цьому їх пригоди закінчуються.

Друга категорія - це унікальні ідейні сталкери. Вони забираються глибше, причому не тільки в 30-кілометрову зону, а й 10-кілометрову, і живуть там по кілька днів. Важко пояснити, що рухає такими людьми, але це, схоже, їх спосіб самовираження. Достовірних даних про те, яка чисельність цієї групи сталкерів, немає, але за приблизними підрахунками їх не більше 20, а «ігрових» ж на порядок вище.

Сучасні жителі Чорнобиля

Значна частина евакуйованого населення, незважаючи на заборону та обмеження, через деякий час все ж приїхала назад. Зі ста тисяч вивезених людина додому повернулося приблизно 1200, але до 2007 року їх залишилося тільки 314. Називають їх самоселами. Як правило, це літні люди, і основною причиною різкого скорочення їх чисельності вважається саме вік. Що ж спонукало людей повернутися в свої заражені радіацією будинки? Основними причинами такого рішення стали глибока економічна криза в країні, падіння доходів населення і небажання кидати рідні місця.

Подальша доля електростанції

Після аварії в квітні 1986 року вся робота АЕС була зупинена, але вже в жовтні, після побудови саркофага і проведених очисних робіт, два блоки знову запрацювали, а в грудні 1987 року запустили і третій.

У 1995 році Україна, Європейський Союз і країни Великої Сімки підписали Меморандум, за яким розпочалася програма повного закриття ЧАЕС, що передбачалося зробити до 2000 року. У грудні 2000 року 3-й блок ЧАЕС був остаточно зупинений.

На сьогоднішній день саркофаг, зведений над горіли блоком станції, поступово руйнується. Тому ЄБРР в 2004 році провів тендер на зведення нового укриття, його в 2007 році виграло спільне французьке підприємство.

У 2015 році Чорнобильська АЕС остаточно і безповоротно припинила свою роботу.