Чому Чорнобиль назвали Чорнобилем? Історія Чорнобиля

Напевно, сьогодні немає людини, який не був би знайомий з одним з найвідоміших на Землі місць - Чорнобилем. Інформація про Чорнобиль сьогодні може бути знайдена не тільки в книгах, а й численних інтернет-ресурсах. Це слово, насамперед, асоціюється з вибухом на місцевій АЕС. Катастрофа в Чорнобилі сталася 26 квітня 1986 року, увічнивши місто. Історія його насправді набагато більш давня.

Звідки походить назва

Спочатку потрібно зрозуміти, чому Чорнобиль назвали Чорнобилем. Хто і коли дав місту ця назва? Є думка, що пов`язано назву з чорнобиль, або більш відомої нам полином. Вся справа в тому, що ця рослина дуже поширене в місцевості, де заснували місто. Полин тут буквально розростається цілими полями. Є й інші версії того, чому Чорнобиль назвали Чорнобилем. Аварія на АЕС у 1986 році стала причиною містичних легенд і домислів. Це пророцтво древніх. «Чорна бувальщина» - похмуре поєднання, провісник біди.

Давня історія міста

Коли і де вперше згадується назва "Чорнобиль"? Історія міста починається з згадки в літописі, датованому 1193 роком. Саме звідти починається відома тепер багатьом історія Чорнобиля. Це згадка було пов`язано з київським князем, який якраз полював в околицях містечка. Більш ранніх згадок про селищі немає.

У той час місто Чорнобиль славився тим, що в ньому мирно сусідили представники різних конфесій. Тут були і католики, і євреї, і православні.

Тисячолітня історія Чорнобиля зберігає ще один цікавий факт. На річці Прип`ять, в місці її впадіння в Дніпро, в тринадцятому столітті об`єдналися литовські та українські війська завдали нищівної поразки воєводі самого хана Батия - Кайдани. Воєвода їхав в район Прип`яті для того, щоб зібрати данину. Після нападу Кайдан ледве забрав ноги з поля бою. Більше він в місто Чорнобиль і його околиці за даниною не повертався.

Місто під час Великої Вітчизняної війни

Ця страшна війна була найбільш кровопролитної за всю історію людства. Відомо, що війна забрала більше 60 млн. Життів. Підрахунок загальної кількості жертв ведеться істориками донині.

Не оминула Друга світова стороною і Чорнобиль, який до моменту вторгнення фашистів вже був досить разросшимся містом з хорошою інфраструктурою і перспективами.

Німці з величезним завзяттям намагалися захопити місто. Місцевість, на якій розташувався Чорнобиль, знаходиться на пагорбі. До того ж він оточений річками Прип`ять і Уж, що для ворожих військ здавалося вигідним з точки зору військової тактики. З даної ділянки прекрасно контролювалися всі транспортні шляхи, починаючи з сухопутних і закінчуючи річковими.

25 серпня 1941 місто було окуповане. Його вдалося відбити тільки в ході повторного наступу Червоної Армії 17 листопада 1943. Сьогодні в пам`ять про ті трагічні події створений Парк Слави з встановленими в ньому меморіальними знаками та пам`ятниками хоробрим жителям Чорнобиля.

Післявоєнна доля

Місто вважалося стратегічно важливим об`єктом, тому на його відновлення були кинуті значні сили. У першочерговому порядку поверталися підприємства, які були евакуйовані на початку війни, відбудовувалися житлові будинки, об`єкти соціальної значимості: дитячі садки, школи, лікарні. У місто в спішному порядку направлялися військові з сім`ями для роботи і постійного проживання. Буквально через кілька років Чорнобиль знову став квітучим містом.

Будівництво АЕС

При плануванні споруди АЕС розглядалися різні майданчики, в тому числі в Київській, Вінницькій та Житомирській областях. Але для будівництва станції вибрали саме цей район. Не відповідь це на запитання "чому Чорнобиль назвали Чорнобилем"? Все-таки пророцтво? Але все набагато прозаїчніше. Вибір припав на Чорнобиль, так як земля на місці майбутньої станції виявилася практично неродючому. Крім того, великий вміст у ґрунті глини дозволяло звести такий масштабний комплекс, як атомна станція. Місцевість мала потрібні ресурси для водозабезпечення, відповідала всім вимогам транспортної розв`язки і, що найголовніше, забезпечувала санітарно-захисну зону.

Травень 1970 - грандіозна будова почалася. Будівельна техніка стала рити котлован для майбутнього першого енергоблоку, зведення якого завершилося в 1977 році. Тоді ж був проведений його запуск. Потім, в період з 1978 і по 1983 рік, були добудовані і введені в експлуатацію інші блоки, в тому числі і сумно знаменитий четвертий енергоблок.

До речі, не можна не згадати, що в тому ж 1970 представниками партії був вбитий кілок на місці майбутнього супутника станції, міста Прип`ять. Причому будівництво цього містечка велося паралельно з роботами на станції.

Звичайний день

Чорнобиль, 26 квітня 1986 року. Для жителів міста це був самий звичайний день. Увечері, коли з АЕС йшла чергова чергова зміна і прибувала інша, станція перебувала в нормальному робочому режимі.

Співробітники переодяглися в робочі халати і зайняли свої місця за пультами управління. На цей день на четвертому енергоблоці були заплановані випробування турбіни реактора на «вибіг». Суть полягала у перевірці, чи зможе станція якийсь час після надзвичайної ситуації або аварійного відключення електроенергії підтримувати свою роботу за рахунок остаточно обертання турбіни генератора. Керував випробуваннями головний інженер станції А.С. Дятлов.

Вибух у Чорнобилі

Як тільки підійшов час, і всі необхідні приготування були закінчені, почалося випробування. Тут стали відбуватися події, які й привели до жахливої катастрофи. З невстановлених причин була опущена потужність реактора до дуже низьких значень - 500 мегават, в той час як нормативний акт наказував проводити випробування на потужностях від 700 до 1000 мегават. Друга помилка полягала в залишенні занадто малої кількості графітових стрижнів, які використовувалися для управління реакцією. На момент вибуху в активній зоні їх було всього чотири, що в підсумку призвело до перегріву реактора і його вибуху. Подальше розслідування протягом декількох років встановило неналежну конструкцію поглинаючих стержнів.

Відзначено ще кілька специфічних моментів, які в сукупності могли стати причиною того, що сталася катастрофа в Чорнобилі. Багато хто зараз називають цей вибух атомним, але це зовсім не так. Вибух був тепловим, причому такої сили, що захист реактора (весившая цілих 500 тонн), немов кришка від чайника, підлетіла в повітря і звалилася назад.

Вибух у Чорнобилі виявився просто гігантських масштабів. Злякавшись, керівництво країни довгий час приховувало справжні розміри аварії. Тільки тоді, коли стали приходити повідомлення з інших країн про різке підвищення радіаційного фону, радянському керівництву довелося визнати факт того, що відбулася грандіозна катастрофа в Чорнобилі, рівної якій ще не було в усьому світі.

Ліквідатори аварії на ЧАЕС

При вибуху відразу загинуло 2 співробітники ЧАЕС, ще 31 співробітник загинув протягом декількох тижнів від променевої хвороби. З усіх співробітників, які перебували в момент аварії на станції, вижило тільки 6 чоловік.

Відразу на місце вибуху прибули пожежники, які проявили справжній героїзм, мужність і відвагу. Знаючи про смертельну небезпеку, вони стояли стіною біля палаючого радіоактивного вогню і гасили пожежу, незважаючи на численні опіки і все погіршується самопочуття. Фактично вони стали живим щитом на шляху смертельної радіації. Шестеро пожежників, почали гасити радіоактивне полум`я, померли від опіків і гострої променевої хвороби через кілька тижнів після аварії.

Пілоти вертольотів з повітря скидали в уламки пісок і карбід бору, щоб погасити залишки реактора і не дати йому вибухнути знову.

Вчені, розуміючи, на який ризик ідуть, проводили необхідні огляди і заміри прямо в ядерному пеклі, щоб у ліквідаторів були точні дані для ефективного проведення робіт з дезактивації.

Коли для скидання фонять шматків в активну зону застосовували роботів, то у них від великої кількості радіації просто згорали все мікросхеми. Тоді працювати довелося солдатам, які скидали уламки в розвал активної зони, користуючись звичайними лопатами.

Медики, міліціонери, військові, робітники, шахтарі, водії, наукові співробітники - в цілому в ліквідаційних роботах брало участь більше 600 тисяч чоловік впродовж декількох років. Катастрофа в Чорнобилі, крім офіційних співробітників, привернула ще більше мільйона добровольців, які допомагали в роботах по усуненню страшних наслідків аварії. Люди розчищали ліс і спалювали пошкоджені дерева, скидали радіоактивну землю в шахти, поливали водою довколишню територію для зниження рівня радіації, допомагали з евакуацією, надавали першу медичну допомогу.

Після аварії

Офіційні джерела промовчали про справжні масштаби катастрофи на ЧАЕС і реальних згубні наслідки. На наступний день місто жило своїм звичайним життям. Потік городян кинувся на ринок, школярі пішли в школу, хтось вирушив на відпочинок в ліс або на річку, багато роз`їхалися по дачах. Працювали кафе, магазини, кінотеатри, палац одружень. Аварія, звичайно, не могла залишитися непоміченою простими громадянами, але мало хто зрозумів справжні масштаби і оцінив можливі страшні наслідки вибуху. Ті, хто це зрозумів, відразу разом з родиною покинули місто. Переважна більшість відчуло занепокоєння тільки тоді, коли по місту стали їздити машини й поливати тротуари водою для зниження радіаційного фону.

Тільки наступного дня було оголошено про термінову необхідність покинути заражений місто. Тоді, напевно, багато хто ще раз подумали, чому Чорнобиль назвали Чорнобилем ... Більше 500 тисяч жителів міста вивезли на 1000 автобусів. СРСР не пам`ятав ще евакуації таких масштабів.

Місто Прип`ять з населенням майже 70 тис. Осіб обезлюднів буквально в лічені години. Паралельно йшла евакуація сіл, частина з яких були потім зруйновані, а їх залишки закопані, щоб не поширювати радіацію. Спочатку, щоб уникнути паніки, людям говорили, що вони їдуть на час, хоча вчені і військові розуміли, що сюди вже більше ніхто не повернеться.

Зона відчуження

Осінь, Чорнобиль 1986 року. Після того як уламки були прибрані, і навколишня територія була максимально знезаражена, почалися роботи над об`єктом «Укриття», більш відомого як «Саркофаг». За допомогою нього згодом вдалося закрити небезпечні в плані радіації уламки реактора №4. Роботи з укріплення аварійних споруд та знезаражувальні заходи проводяться донині.

На територію Чорнобиля приїжджають вчені з усього світу для вивчення наслідків впливу критичних доз радіації на живі організми, для розробки методів усунення наслідків ядерного вибуху.

Навколо станції утворили особливу зону, яка всім сьогодні відома під ім`ям Зони відчуження. Всього її розділили на три частини: перша - це станція і безпосередньо місто Прип`ять, друга захопила більшість сіл, а останнє кільце пройшло в районі міста Чорнобиль.

Згубні наслідки чорнобильського вибуху

Постраждали всі без винятку учасники ліквідації аварії на ЧАЕС. Десятки тисяч людей через час загинули від надмірних доз радіації, багато стали інвалідами. У наступні роки статистика відзначала різко зрослу смертність від ракових захворювань, загальне ослаблення здоров`я нації. Така висока смертність викликана, насамперед, несвоєчасної евакуацією жителів, недбалим і злочинним потуранням з боку офіційних осіб, бажанням замовкнути і приховати істину.

Сьогодні Чорнобиль - об`єкт екстремального туризму

Як живе сьогодні Чорнобиль? Фото підтверджують, що це - неживе і безлюдне місце. Звичайно, в покинутих квартирах на даний момент проживають люди, що працюють в зоні відчуження. Тут же розташовується один з офісів МНС.

Для туристів-екстремалів працює організація «Чорнобиль - тур». Тут можна замовити одноденну або на кілька днів поїздку в Зону відчуження. Там же можна взяти брошурку під назвою «Чорнобиль. Історія міста », в якій коротенько розповідається про минуле та сьогодення цього поселення.

Люди своїм очима можуть бачити місце, де багато років тому вибухнула одна з наймасштабніших катастроф не тільки двадцятого століття, але і всієї історії Росії. Тут встановлена скульптурна композиція, присвячена героїчно билися з полум`ям в реакторі пожежникам. На території міста діє Свято-Іллінська церква, де кожен рік 26 квітня проводиться масштабна служба в пам`ять всіх загиблих від чорнобильської аварії.

Туристи можуть проїхати весь Чорнобиль, фото дозволяється робити без обмежень. Для когось ця поїздка - просто задоволення цікавості, для когось - данина пам`яті загиблим героям і доказ того, наскільки згубним може бути «мирний» атом.