Марат Казей - подвиг юного піонера

Якщо розглядати всіх піонерів-героїв, то Марату Казею пощастило, напевно, менше за інших. Радянські школярі періоду пізнього СРСР виспівували на перервах непристойні віршики із згадкою його імені. Звичайно, робили вони це з дитячої дурості, а не через опозиційних поглядів. З часом частина распевавших стала соромитися свого вчинку, а інша частина й донині бачить це як внесок у розвінчання міфів війни. Але справжня історія хлопчика була значно драматичніше тієї, про яку розповідали в школах вчителі. Це не робить подвиг Марата менш значущим. Навпаки, мужність і самовідданість хлопчика викликають ще більшу повагу.

Сім`я

Казей Марат Іванович, подвиг якого буде описаний в цій статті, народився в селі Станьково (Білорусь) в 1929 році. Батько хлопчика був переконаним комуністом. У минулому Іван Казей служив на Балтійському флоті. Сина він назвав якраз на честь лінкора, на якому був моряком. Та й дочки він дав незвичайне ім`я - Аріадна, на честь головної героїні вподобаного йому давньогрецького міфу.

З Анною, матір`ю Марата, Іван познайомився в 1927 році, коли приїхав на побивку. Він закохався в дівчину без пам`яті. Через рік молода людина списався на берег і одружився на красуні.

Арешт батька

Активіст і комуніст Іван Казей був затятим більшовиком, користувався повагою колег по роботі, викладав на курсах підготовки трактористів і очолював товариський суд. Все закінчилося в 1935 році, коли його заарештували за шкідництво. Брехливий донос був анонімним. З усього видно, ідейний Іван, який не взяв до кишені ні копійки державних грошей, сильно дратував тих, кому хотілося набити кишеню за рахунок народних коштів. За винесеним вироком його заслали на Далекий Схід і реабілітували лише в 1959 році, посмертно. Марат Казей, подвиг якого буде надихати бійців радянської армії, був у той час маленьким і не розумів, що відбувається.

Арешт матері

Після заслання Івана Анну звільнили з роботи, відрахували з інституту і вигнали з квартири. Дітей їй довелося відправити до родичів. І це було вірним рішенням, оскільки незабаром жінку заарештували за «троцькізм». Але Анна не повторила долю чоловіка. Її випустили на свободу перед війною.

Висновок не змінило політичних поглядів переконаної комуністки. З перших днів окупації вона активно співпрацювала з мінським підпіллям. Історія входили в нього людей виявилося трагічною. Через нестачу досвіду їх швидко викрило і заарештувало гестапо. Анну Казей разом з підпільниками повісили в Мінську.

Марат і Аріадна

Смерть матері послужила для Марата і Аріадни поштовхом до активної боротьби з фашистами. У 1942 році вони вступили в партизанський загін. Хлопчику було 13 років, а дівчині тільки виповнилося 16.

Марат Казей, подвиг якого назавжди вписаний в літописі Вітчизняної війни, став розвідником. Хлопчина надзвичайно спритно проникав у гарнізони противника, добуваючи цінну інформацію. У бою же він відрізнявся безстрашністю. У 1943 році, будучи пораненим, він багаторазово піднімався в атаку на ворога. Також хлопчик не раз брав участь у диверсіях на об`єктах, що представляли для фашистів особливу важливість.

Одного разу Марат Казей, подвиг якого відомий у всьому світі, врятував партизанський загін імені Фурманова. Карателі взяли його в кільце біля села Румок, і тільки юному розвіднику вдалося пробитися через перешкоду і привести підмогу.

На початку зими 1943 партизанський загін, куди входили Марат і Аріадна, виходив з оточення. Дівчина отримала сильне обмороження. Щоб зберегти їй життя, лікарі в польових умовах ампутували Аріадні обидві ноги. Потім літаком дівчинку доставили в глибокий тил, де докторам вдалося її вилікувати. Марат ж залишився на фронті мстити за покалічене сестру, вбиту матір і зганьблену батьківщину ...

Остання битва

У травні 1944 року операція «Багратіон», яка звільнить білоруський народ від німецького ярма, була в повному розпалі. Але хлопчик це вже не побачить. +11 Травня він загине під селом Хоромецкое. Марат з командиром загону поверталися з завдання і наткнулися на німців. Командир був убитий, хлопчисько відстрілювався, поки не закінчилися патрони. Йти було нікуди, до того ж він був поранений. Тоді він узяв свою останню зброю - дві гранати, що висіли в нього на поясі, і коли німці підійшли зовсім близько, підірвав себе разом із ворогами.

Люди, що прийшли на похорон юного героя, несли плакати з його фотографією. На них був напис «Марат Казей - піонер». Його подвиги досі пам`ятають всі жителі Станьково - рідного села хлопчика, де проходили похорони.

Нагороди

• Орден Леніна.
• Медаль за відвагу".
• Орден Вітчизняної війни (1 ступінь).
• Медаль «За бойові заслуги».
• Герой СРСР.

Висновок

Тепер ви знаєте, який подвиг здійснив Марат Казей. Про що він думав у останній момент свого життя? Про те, як страшно вмирати молодим? Про те, що наблизить своєю смертю перемогу? Або про те, що більше не побачить рідних?

Швидше за все, про все це одночасно. А більш імовірно, що Маратом рухала люта лють, помножена на відчайдушну завзятість, властиву виключно юним бійцям. Підсвідомо вони розуміють, що жити залишилося лише до моменту, коли наблизяться німці. А сама смерть стає не страшна, тому що, як написав Гайдар ще до війни, все одно вороги побіжать, в страху проклинаючи дивовижний народ цієї країни з її непереможною армією і нерозгаданою військовою таємницею.

У 1965 році Марат Казей, подвиг якого ніколи не забудуть, отримав звання Героя СРСР посмертно. У Мінську йому встановлено пам`ятник.