Тектонічна структура кавказа. Тектонічна структура кавказьких гір

Сучасна тектонічна структура Кавказу сформувалася близько 25 мільйонів років тому під час третинного періоду. Сьогодні це складчасті гори, в яких через внутрішні геологічних процесів періодично активізуються вулкани. Вони є ровесниками Альпов і складаються з гнейсу, а також граніту.

Загальна інформація

Тектонічна структура Кавказу являє собою велику зону деформації, де свого часу сталося зіткнення Аравійської та Євразійської плит. Гори тут утворилися через рух материків. Щороку Аравійська плита, притиснута Африканської, просувається на північ на кілька сантиметрів.

З цієї причини в регіоні часті руйнівні землетруси, через яких страждає Кавказ. Тектонічна структура повільно змінюється, через що відбуваються поштовхи, що знищують людську інфраструктуру на поверхні землі. Наприклад, в 1988 році у Вірменії трапилася колосальна трагедія, в якій загинуло 20 000 осіб, а ще 500 000 позбулися свого житла.

Породи

Пластові рівнини, нахилені на північ, утворені з палеозойських зім`ятих порід. Вони пронизані жилами з кислої магми і являють собою гігантські складки. Вони складаються з граніту, кварциту і сланців. У долині річки Аліконовкі недалеко від Кисловодська можна зустріти самі древні породи хребта.

Тектонічна структура Кавказьких гір тут винесла на поверхню червоні та рожеві граніти, вік яких оцінюється в 220-230 мільйонів років. У мезозойську епоху вони були зруйновані, через що утворили шар кори, товщина якого становить близько 50 метрів. Його склад включає в себе польовий шпат, кварц і слюду.

Тут же можна виявити і жеоди – геологічні утворення у вигляді замкнутих порожнин в осадових породах. Усередині відкладається мінеральна речовина, ніж утворює симетричні шари. Причому внутрішня поверхня таких порожнин може бути утворена з кристалів, ниркоподібної кірки, напливів та інших мінеральних агрегатів. У кавказьких жеодах іноді виявляють рідкісний матеріал целестин – мінерал прозорого блакитного відтінку.

Відкладення

А ось на південних схилах можна зустріти осадові породи, утворені за часів існування юрських і крейдяних водойм. Раніше тут були моря, а тепер залишилися вапняки бурого і жовтого кольору, доломіт і залізисті пісковики червоного відтінку.

Структура Кавказьких гір також включає в себе відкладення різних каменів, наприклад, травертину, що з`явився після випаровування мінеральних вод. У таких породах можна побачити виразні сліди листя і гілок, що існували мільйони років тому.

Будова

Тектонічна структура Кавказу ділить цю гірську систему на два хребта. Один з них називається Великим, а інший – Малим. Між ними пролягають рівнини.

Великий Кавказ також відомий як Північний Кавказ (особливо часто цей термін використовують у Росії для позначення місцевих республік у складі федерації). Південніше нього знаходиться вододільний хребет. Ще далі лежить регіон, відомий як Закавказзі. До нього найчастіше відносять територію трьох держав: Грузії, Вірменії та Азербайджану.

Також геологи виділяють ще два важливих регіону: Скіфську платформу і межгорную зону.

Великий Кавказ

Великий Кавказ простягається на 1100 кілометрів у напрямку з північного заходу на південний схід. Його природними межами є Чорне і Каспійське моря. Приблизними крайніми точками можна назвати Анапу в Краснодарському краї і гору Ільхидаг недалеко від азербайджанського Баку.

Цю гірську систему поділяють на кілька частин. Вододільний хребет (або Головний Кавказький) має висоту від 3 до 5000 метрів. Тут знаходяться найвищі піки Європи. Тектонічна структура Кавказу утворила величні пейзажі.

Гірська споруда даного масиву складається з кристалічного фундаменту древнього віку – це і є Головний хребет. Його ядро оточене молодим чохлом, що складається з нових порід. Саме вони утворюють те, що в науці називається «крилами підняття». Всього їх два – північне і південне.

Перше складено з відкладення у вигляді складок. Вони зім`яті породами мезозойського і кайнозойського віку. Молоде крило утворене з потужних відкладень, які є причиною великого геологічного напруги в цьому регіоні. Структура така, що породи залишаються зім`ятими в складні і численні складки. Покрови та надвиги розбили їх на кілька частин. Крила дають вченим інформацію, з якої випливає, що основні гірські маси хребта рухаються на південь. Старі відкладення покриваються молодими і ховаються під водами Азовського, Чорного і Каспійського морів.

У палеозойську еру північна частина Кавказу була окраїною, де стикалися континент і океан Палеотетіс. Спочатку це був спокійний регіон без вулканічної або геологічної активності по тому типу, за яким зараз існує Атлантика. Проте з часом ситуація змінилася, внутрішні процеси дали про себе знати.

Малий Кавказ

Другий значимий хребет загальної ланцюга. Тут закінчується Кавказ. Тектонічна структура цього регіону складається з хребтів, нагір`їв вулканічного походження, а також плато. Одна з відмінностей від Великого Кавказу полягає у відсутності єдиного масиву. Навпаки, тут перетинається безліч невеликих хребтів, через що утворюється велика кількість долин. Тут немає значних льодовиків або величних гір. Причина полягає в тому, що тектонічно цей регіон дуже молодий. Високі піки ще не встигли утворитися.

Тут стикаються рухомі частини Альпійсько-Гімалайського пояса, через що Малий Кавказ має набагато більш складною геологічною будовою на відміну від «старшого брата». Південніше починається інша плита. Якщо Північний Кавказ майже не має вулканічних дуг або прогинів, то тут їх на порядок більше.

Геологічна історія регіону

Геологічну історію Малого Кавказу можна описати кількома особливостями, яким відповідали всі процеси, що відбуваються тут протягом мільйонів років.

Раніше на цьому місці лежав тектонічний шов і величезний океан Тетіс. Тутешня вулканічна активність в глибинах вод була найпотужнішою на Землі в епоху мезозою. Океан був оточений кількома мікроконтиненти. З часом вони остаточно оточили цей басейн, розділивши його на кілька частин. На рубежі 85000000 років тому утворився єдиний континент, який ще безліч разів піддавався тектонічних змін.

Гондвана, яка рухалася з півночі, стала причиною того, що величезні океанічні простору стиснулися до невеликих розмірів. Також зникли підводні вулкани і колишні межі мініатюрних континентів.

Скіфська платформа

Важливою частиною хребта є Скіфська молода платформа. Вона складається з двох поверхів. Нижній – це фундамент, представлений з порід палеозойського походження (віком 230-430 мільйонів років). Верхній поверх називається чохлом. Він молодший і складається з порід мезозойської і кайнозойської ери (65-250 мільйонів років). Це морські відкладення з глини і карбонату. У середній частині Передкавказзя, яка відповідає Ставропольському краю, фундамент підводиться і далі на схід і захід починає занурюватися вниз.

Скіфська платформа на своїх південних рубежах кінчається декількома прогинами – Кубанським, Терський, кусарі-Дівіченскім. Тут 40000000 років тому відбувалося руйнування гірських порід, через що утворилися товщі молассових відкладень. У цих місцях особливо гарний Кавказ. Фото тутешніх ущелин і мінеральних джерел захоплюють дух. Саме ці землі оспівав Лермонтов, перебуваючи в знаменитій посиланням.

Особливість залягання і склад гірських порід разом зі будовою земної кори говорять про те, що ця територія раніше представляла собою море. Було це близько 230 мільйонів років тому. Континентальний блок був піднятий і покритий мілководдям. Ця будова зруйнувалося після виникнення Великого Кавказу. Тоді тут виникали прогини, на місці яких з`являлися колосальні вмістилища для земних порід. Цей процес продовжується і сьогодні, чим можна пояснити часті катаклізми.

Міжгірський масив

Він знаходиться південніше Великого Кавказу. У ту епоху, коли тільки утворилися Альпи (близько 200 мільйонів років тому), тут знаходився підведений елемент земної кори. Це була карбонатна платформа, походи на невеликій материк. Однак з початком утворення гір (30000000 років тому) ця місцевість почала прогинатися і опускатися вниз. Море, яке було в центрі структури, поступово розпалося на Чорномор`я і Каспій.

Такі дві взаємопов`язані частини. Цікава їх тектонічна структура. Кавказ (таблиця з важливою інформацією представлена нижче) можна розділити на три сегменти. Це Азербайджанська і Грузинська брила, а також Дзірульскій кристалічний масив, що розділяє їх.

Історія вивчення і ресурси

Завдяки безлічі внутрішніх процесів структура Кавказу дозволила з`явитися тут різним природним багатствам. Люди, що жили в тих місцях ще в давнину, навчилися видобувати і обробляти їх. До цих пір можна знайти численні сліди від людської діяльності в забутих рудниках із золотом, сріблом, свинцем, міддю, нафтою, вугіллям і т. Д.

Місцеві надра зберігають у собі близько 200 000 000 000 барелів нафти, а також природний газ. Це великі резерви, яких вистачить на кілька десятків років.

Інтерес до будови цієї землі існував завжди – люди хотіли зрозуміти, звідки тут такі ресурси. Перші спроби вивчити геологію Кавказу відносяться до XVIII століття, коли сюди відправлялися наукові експедиції, ініційовані Ломоносовим.

В XIX сторіччі сюди виїжджали для вишукувань Мусін-Пушкін, Дюбуа де Монпере. Однак справжнім батьком вивчення геології Кавказу по праву вважається німецький фахівець Герман Абих. Він прийняв російське громадянство і часто подорожував на південь країни в 60-ті роки XIX століття. Предметом його вивчення була тектонічна структура Кавказьких гір. За свої численні відкриття він став почесним членом Санкт-Петербурзької академії наук.