Конституційне право зарубіжних країн

Знання основ державного функціонування часто допомагає зрозуміти ті процеси економічного чи політичного характеру, які відбуваються в державі. Правознавці для цих цілей виробили і закріпили цілу галузь - державне право, яке в свою чергу ділиться на внутрішнє державне право, а також на конституційне право зарубіжних країн.

Для розкриття поняття та джерел даного явища використовуються найрізноманітніші підходи, а, отже, має сенс розглянути їх і виявити найбільш точний і повний.

Поняття конституційного права зарубіжних країн

При розгляді кожної галузі права теоретики розкривають її в трьох основних напрямках: як науку, як галузь права і як наукову дисципліну.

У світлі науки можна представити конституційне право зарубіжних країн як об`єднання теорій, припущень, гіпотез, статистичних даних і результатів їх аналізів, представлених видатними вченими-державниками. У цьому розрізі це явище наповнюється доктриною, законодавчими документами, що визначають вид функціонування права і держави.



Як наукова дисципліна виступає конституційне право зарубіжних країн самостійної навчальною програмою, яка аналізує діючі інститути влади, економіки та соціальної сфери в сформованому законодавстві. Також в неї можуть бути включені і домінуючі доктрини як національних, так і закордонних правознавців.

Як галузь права дане явище не може бути диференційовано. Справа в тому, що за своєю суттю тут відбувається злиття всіх позанаціональних галузей державного права.

Відповідно, поняття конституційного права зарубіжних країн постає у вигляді тези про те, що це сукупність доктрин і діючих джерел права, спрямованих на розкриття функціонування законодавства і держави в конкретно визначеної країні, а також на виведення загальних тенденцій розвитку державного права.



Але для більшого розкриття суті конституційного права зарубіжних країн необхідно розглянути його джерела правового регулювання.

Джерела конституційного права зарубіжних країн

На даний період часу правознавці виділяють три типи джерел: конституція (або ж конституційні акти), основне законодавство країни і додаткові акти.

Виходячи з самої назви розглянутої нами дисципліни, резонно почати вивчення джерел з Конституції. Ця форма є сукупністю норм, що встановлюють загальний напрямок розвитку держави. Варто відзначити, що Конституція може поставати собою як єдиний документ, тик і сукупність актів (другою назвою у зв`язку з цим є конституційні акти). Також існують країни, в яких поняття Конституції замінюється релігійними актами. Прикладом може служити Ватикан або деякі мусульманські країни, в яких позиції ісламу особливо сильні.

Основне законодавство приймається до уваги, тому воно дає роз`яснення конституційним актам. Як було зазначено раніше, Конституція лише задає напрям (за рідкісним винятком). А механізми реалізації та функціонування роз`яснюються за допомогою регулярного законодавства. Для більш повного розуміння можна навести такий приклад. В основному законі держави проголошується право людини на вільний вибір тієї чи іншої політичної партії. Як може реалізуватися дане право, роз`яснює чинне законодавство про вибори.

Джерела конституційного права зарубіжних країн включають в себе також і додаткові акти. Ними постають конституції штатів, локальні правові акти, доктрини визнаних теоретиків права. Спірним постає питання про включення до них міжнародних актів. Таке можливо, але за умови, що зазначені документи були прийняті законодавчим органом країни в передбаченому порядку.

Відповідно, конституційне право зарубіжних країн в своєму становленні і розвитку оперує самими різними нормами, розташованими у вигляді «піраміди», вершиною якої є Конституція і конституційні акти.

Розуміння розкритих в даній статті моментів, пов`язаних з державним правом іноземних держав, допомагає зорієнтуватися в різноманітті форм державного розвитку і процеси, що протікають в сучасному світі.




» » Конституційне право зарубіжних країн