Ієрархія законодавства країни, або види нормативно-правових актів

Законодавство будь-якої країни побудовано на певних джерелах, або формах фізичного вираження опосередкованої волі народу, що виливаються в види нормативно-правових актів. Розуміння цієї своєрідної піраміди дозволяє ефективно застосовувати норми закону для захисту прав особи і громадянина.

Види нормативно-правових актів - загальна характеристика

Говорячи про нормативно-правових актах, варто заздалегідь згадати про те, що вони собою представляють. Більшість правознавців схильні визначати їх як зовнішню форму вираження норм права - основних «цеглинок» всієї законодавчої бази. Однак від того, хто створює такі базисні правила, залежить і класифікація правових джерел. Відповідно, види нормативно-правових актів включають в себе:

• закон - конституційний і обичний;
• підзаконні нормативно-правові акти;
• міжнародні угоди, схвалені відповідними органами держави.

Кожна категорія потребує особливої деталізації для поняття її сутності і місця в піраміді застосовуваного законодавства.

Закон як вища форма норми права

Говорячи про закон як про суспільно значущу явище, його характеристику слід давати, лише виходячи з кваліфікуючих ознак. До них відносяться:

• формальне вираження норм права;
• норми права, включені в дане джерело, розроблені тільки з використанням прямого або опосередкованого суверенітету. У першому випадку джерелом останнього є народ, у другому - особливий вищий орган держави (монарх або парламент) ;
• норми права, містяться в даному акті, спрямовані на узагальнене регулювання відносин, які мають особливо значимий для суспільства характер;
• як джерело закон панує над іншими формами вираження права;
• закон є базою для розробки і прийняття інших джерел права.

З усього цього можна вивести, що ...

Закон - це особливий джерело права, що приймається за допомогою вищого органу держави, що володіє законодавчою владою, і покликаний вирішувати найбільш значущі проблеми країни.

При цьому і сам закон має свої різновиди - конституційний і регулярний. Конституційний, як правило, спрямований на створення та забезпечення функціонування базисних напрямів розвитку країни. Регулярний закон базується на положеннях конституційного і покликаний їх деталізувати.

Підзаконні нормативні акти і їх види

Ефективне управління справами країни неможливо здійснювати тільки за допомогою законів. А тому правознавцями було розроблено цілий комплекс додаткових джерел - підзаконні нормативні акти. До них в порядку убування сили дії відносять:

• укази Президента - залежно від типу правління носять або управлінський (для президентської республіки), або регуляторний характер (для парламентської) ;
• постанови Уряду - покликані вирішувати проблеми імплементації норм закону в реалії поточного моменту і забезпечувати швидке реагування на зміну ситуації в країні;
• інструкції та накази міністерств - носять той же характер, що і попередній тип, за одним винятком - область застосування стосується тільки лише повноважень міністерства або ведомства;
• локальні нормативні акти - приймаються на виконання законних та підзаконних джерел права органами місцевого самоврядування широкого ряду: від суб`єктів федерації і до адміністрацій міст і сіл.

Варто відзначити, що всі підзаконні нормативні акти втрачають свою дію в тому випадку, якщо вони вступають у протиріччя з законом. Проте визнання недійсним може бути здійснено тільки спеціалізованим органом, яким у більшості країн є Конституційний суд.

Міжнародні нормативні акти та їх види

Багато правознавці сперечаються щодо того, чи варто включати ці акти в «піраміду» законодавства. Але при активізації дипломатичної діяльності в багатьох сферах менеджменту країни не можна відкидати значення укладених міжнародних актів для законодавств держав, їх взяли. До такого роду виду відносять міжнародний договір, конвенцію, угода, що мають як двосторонній, так і багатосторонній характер. При цьому всі вони, пройшовши процедуру ратифікації, включаються до законодавчої бази країни і отримують в більшості випадків статус вище закону.

Отже, види нормативно-правових актів дозволяють зрозуміти сутність побудови правової діяльності в країні і можливість використання цих джерел в юриспруденції.