Міністри закордонних справ СРСР. Перший міністр закордонних справ СРСР

Зовнішньою політикою СРСР завідувало окреме відомство. Офіційна історія спеціального відомства із зовнішньої політики почалася 6 липня 1923. За час існування до розпаду СРСР інстанція кілька разів змінювала назву, що не міняло суті її завдань.

Перший міністр закордонних справ СРСР

Очолив наркомат Чичерін Георгій, який народився в 1872 році в Тамбовської губернії. Отримав профільне дипломатичну освіту. З 1898 Чичерін працює в МЗС Російської імперії. Профільна діяльність майбутнього радянського дипломата - це створення збірки з історії міністерства. Поступово стає прихильником соціалістичних поглядів. З 1904 р до революції жив за кордоном. Був членом соціалістичних партій держав Західної Європи. Після революції міністр закордонних справ СРСР повертається з еміграції, входить в активне політичне життя держави вже в період Громадянської війни. Офіційно очолює зовнішньополітичне відомство з 6 липня 1923 до 21 липня 1930 року.

Разом з тим реально дипломатичну роботу Чичерін проводив ще до присвоєння офіційного статусу. Переоцінити заслугу Чичеріна у врегулюванні багатьох питань взаємовідносин Союзу та Західних країн на Генуезької і Лозаннської конференціях (1922 і 1923 роки), а також під час підписання Раппальский мирного договору дуже складно.

МЗС СРСР з 1930 року до утворення ООН

Литвинов Максим Максимович очолював відомство з закордонних справ у найскладніший з політичної точки зору час (1930-1939 роки), тому що саме в цей період в СРСР були масові політичні репресії. На посту міністра виконав кілька важливих місій:

• Поновлення дипломатичних відносин з США.
• СРСР прийняли до Ліги Націй (прообраз ООН, організація існувала з 1918 по 1940 рік фактично, а юридично до створення ООН). Був постійним представником держави в Лізі Націй.

Перший дипломат, який офіційно обіймав посаду (після всіх перейменувань) "міністр закордонних справ СРСР", - це В`ячеслав Молотов, який очолював відомство з 3 травня 1939 до 4 березня 1949 року. В історії залишився як один з авторів Пакту Молотова-Ріббентропа. Цей документ фактично поділив Європу на зони впливу СРСР і Німеччини. Після підписання пакту перепон починати Другу світову війну у Гітлера більше не було.

З березня 1949 по 1953 міністерство очолив Андрій Вишинський. Його роль у зовнішній політиці СРСР історикам ще належить оцінити. Після закінчення війни брав активну участь у Потсдамської конференції, у створенні ООН. Активно відстоював політичні інтереси СРСР на зовнішній арені. Також не варто забувати, що саме в ці роки була війна в Кореї, що розколола цю країну на дві держави: комуністичний і капіталістичний. Безумовно, цьому міністру належить велика роль у розпалюванні "холодної" війни між Союзом і США.

В`ячеслав Молотов - єдиний міністр закордонних справ СРСР, який повернувся на посаду після смерті Сталіна. Правда, працював міністром він не так вже й довго - до відомого ХХ з`їзду КПРС.

Андрій Громико

Міністри СРСР часто працювали в уряді довго. Але жоден з них не зміг протриматися на посаді стільки, як це вдалося Андрію Андрійовичу Громико (з 1957 по 1985 рік), професійному дипломату, до слова якого прислухалися багато західних лідерів. Про цього політика можна говорити багато, тому що якби не його послідовна виважена позиція з багатьох питань взаємовідносин з США, то "холодна війна" спокійно могла перерости в справжню. Найбільш важливим досягненням міністра вважається укладення договору ОСВ-1.

Останній міністр закордонних справ СРСР

Едуард Шеварднадзе також мав честь очолювати МЗС СРСР. Фактично він був головним дипломатом країни до розпаду Союзу, хоча й покидав цей пост ненадовго в 1991 році. Як відомо, з 1985 року в державі почався період перебудови.

Зовнішньополітичні пріоритети теж змінилися. Наприклад, важливим завданням було об`єднання Німеччини. Вирішення цього питання безпосередньо залежало від політики СРСР. Лідери країни бачили необхідність змін, тому курс зовнішньої політики не міг залишатися незмінним. Едуард Шеварднадзе був видатним дипломатом.