Зовнішня політика СРСР в 30-40-і роки

Міжнародна обстановка, в якій відбувався розвиток СРСР у передвоєнний період, була досить складною. Існували вогнища напруженості на Далекому Сході і в Європі. Капіталістичні держави світу в таємниці готувалися до війни. У Німеччині влада перейшла до фашистської партії. Всі ці явища вказували на те, що ситуація в світі дуже інтенсивно наближалася до збройного конфлікту.

Зовнішня політика СРСР у передвоєнні роки визначалася низкою обставин.

У першу чергу, слід зазначити, що розстановка сил на міжнародній арені якісно змінилася в 30-ті - 40-ті роки. Головним чином, ці зміни пов`язані з виникненням першої держави з соціальною системою правління, загостренням суперечностей між колоніями і метрополіями. Важливе значення мало й досить інтенсивний розвиток економіки Німеччини - держави, незадоволеного своїм міжнародним становищем.

Зміни вплинули і на характер наближається збройного конфлікту. Суперечка між імперіалістичними державами за переділ світу повинен був перетворитися на протистояння держав між собою, а також протидія всього блоку з країною з іншого соціально-економічною системою - Радянським Союзом.

Зовнішня політика СРСР, незважаючи ні на що, тривала в мирному руслі. Держава відкрито виступало проти окупації Чехословаччини. Радянський Союз цій країні навіть запропонував військову допомогу. Але Чехословаччина відмовилася.

Зовнішня політика СРСР до 39-го року вважається зразком прагнення не допустити війни, зупинити агресора. Радянський Союз був на той момент самим непримиренним противником фашизму.

Але до літа 1939 позиція змінилася. У вересні цього ж року були підписані договори і секретні протоколи, згідно з умовами яких, Радянський Союз і Німеччина стають практично партнерами.

Такий поворот пов`язаний з декількома обставинами. Слід зазначити, що обстановка в світі до 39-му році не дозволяла Радянському Союзу вести боротьбу на самоті. Країні необхідно було забезпечувати свою безпеку. У сформованій ситуації зовнішня політика СРСР могла піти трьома шляхами. Держава могла продовжувати залишатися на самоті, укласти військову угоду з Францією та Англією або підписати договір з Німеччиною.

Таким чином, до літа 1939 року почалися переговори між Англією, Францією та Радянським Союзом про підписання пакту про взаємодопомогу та формуванні антинімецької коаліції.

Зовнішня політика СРСР перед початком військового протистояння носила характер суперечливий. Це було пов`язано не тільки з особливостями міжнародної обстановки того часу, але й зі своєрідністю бюрократичної системи в партійно-державному керівництві самого Радянського Союзу.

Післявоєнний період держава переживала досить важко. У 50-ті - 60-ті роки почали закладатися нові політичні та економічні засади в країні. Зовнішня політика СРСР в післявоєнні роки почала змінювати свій курс. Разом з цим в самому суспільстві відбувалися докорінні зміни.

Після війни з Німеччиною СРСР був визнаний великою країною. Різні держави світу прагнули встановити дипломатичні відносини з державою.

Найважливішим напрямом у міжнародній політиці Радянського Союзу було забезпечення безпеки кордонів, а також боротьба проти нового розвитку фашизму.

Тісними стали відносини між СРСР і США. Завдяки зусиллям американських і радянських дипломатів, вдалося сформувати Світовий Банк, ООН та інші структури, що є основоположними у створенні економічного і політичного порядку. Крім того, СРСР з того моменту зайняв місце (разом з Китаєм, Францією, Англією та Америкою) в Раді Безпеки в ООН.