Тонка кишка: візьме з їжі все
Саме тут організм бере з їжі все, ну, майже все. Тут відбувається ретельна і цілеспрямована хімічна обробка різних поживних речовин. Тут вирішується, засвоїться Чи з`їдене. Здогадалися, що це за місце таке незвичайне? Так, таку роль в нашому тілі відіграє саме тонка кишка.
Після кислотної і механічної обробки їжі шлунком, остання надходить в тонкий кишечник. І процеси, що відбуваються тут - більш тонкі. Тут організм різними методами «переносить» в кров мінерали, жири, вітаміни, вуглеводи і, звичайно ж, білки. Якщо людина серйозно хворіє по частині тонкого кишечника, організм фактично залишається голодним постійно. Добре, що такі діагнози зустрічаються не дуже часто.
Тонка кишка не дуже довга. У середньому, всього 6 метрів. Сумарна площа цієї трубки не так вже й велика. Як бути організму, адже засвоїти тут потрібно майже все? Вихід - особливу будову тонкої кишки: на поверхні її - воістину величезна кількість мікроскопічних складочок, це значно збільшує загальну поверхню, що важливо для всмоктування нутрієнтів (так називають вчені поживні речовини в цілому). Але й цим справа не обмежується. Ще на внутрішній поверхні тонкої кишки знаходяться ворсинки. А на них - ще більш тонкі структури - мікроворсинки. У ворсинках є кровоносні судини і лімфатичні судини, в які і роблять багато нутриенти.
Клітини, що вистилають внутрішню поверхню, пристосовані для всмоктування розщеплених харчових молекул. Жири потрапляють в лімфатичну систему, всі інші речовини - в кров. Звідти - в печінку, яка регулює надходження цукру їжі в кров.
Тонка кишка людини не є чимось нерухомим, вона має в будові стінки м`язовий шар, а тому вона постійно ритмічно рухається. Цей процес називається перистальтикою. Взагалі він дуже повільний. Коли це відбувається (а схожий процес на маленькі хвилі), ворсинки приходять в рух, що також збільшує кількість зіткнень з харчовими молекулами. На поверхні кишки є особливі поглиблення - крипти, в них відкриваються потоки різноманітних маленьких травних залоз. Весь кишечник - дуже розумно і складно організована система. Він має свої механізми регуляції, наприклад, деякі речовини, що виділяються однією областю, стимулюють роботу областей, в які їжа потрапляє далі.
В рамках тонкого кишечника виділяють три відділи: по-перше, дванадцятипалу кишку, по-друге, худу і, по-третє, клубову. Відразу після шлунку їжа набуває дуже кислу реакцію, що може бути несприятливо для інших відділів, які до такого Ph не пристосовані. Що робити організму в цій ситуації? Звичайно, виділити луг. Цим і займаються бруннерови залози. Відбувається реакція нейтралізації - і кислота шлунка вже не викличе виразок у кишечнику. В порожній кишці процеси власне травлення завершуються, в цьому допомагають ферменти стінки.
Чому тонка кишка називається саме так, як називається? Справа в її діаметрі, в порівнянні з товстою кишкою її 3-4 см - цифра досить скромна. Товста в 3 рази ширше, однак саме така будова дозволяє тонкій кишці виконувати свою тонку роботу - всмоктувати нутриенти. Уже наприкінці її, клубової, речовини практично не всмоктуються, тільки жовч частково повертається через кров в печінку через стінки кишки. А вже товста кишка може «дозволити собі» будь-які обсяги - для всмоктування води цього цілком достатньо.
Як бачите, тонка кишка - дуже складно влаштований орган, від якого залежить самим прямим чином стан організму. Адже від неї залежить, бути нам сильними, розумними і красивими чи не бути. Тому потрібно звертати увагу на здоров`я свого кишечника і вчасно лікуватися при необхідності.