Сучасна Соціологія

Сучасна соціологія включає множетсво наукових шкіл та окремих навчань, кожне з яких по-своєму пояснює суть соціологічної наукі.Определеній соціаологіі на сучасному етапі також існує досить багато. Найпоширенішими є такі визначення, як «наука про закони проходження та розвитку соціальних процес-сов і соціальних спільнот, механізмі взаємозв`язків між людьми і суспільством», «наука про закони становлення, розвитку та існування суспільства і соціальних відносинах».

Сучасна соціологія своїм предметом називає суспільство або окремі суспільні явища. Соціологія при цьому вивчає не просто самі явища, а найбільш загальні їх властивості, які не розглядаються іншими соціальними науками (Історією, фило-Софією, психологією, політичною економією, тео-рией права).

У зв`язку з цим можна зробити висновок, що сучасна соціологія - це окрема наука про загальні закономірності суспільних явищ і їх родових властивостях. У дослідженнях соціологія не просто спирається на емпіричний досвід, але також і теоретично його узагальнює.

Соціологія вивчає не просто людини взагалі, а досліджує весь світ його існування, до якого відносяться соціальне середовище, спільність, в яку він включений, соціальні зв`язки, спосіб життя, соціальні дії. Соціологія розглядає світ як систему. Така система розглядається їй не тільки в якості функціонує і розвивається, але також і як переживає кризу. Сучасна со-циологии прагне вивчати причини кризи і намагається знайти можливі шляхи виходу з нього, причому такого, який буде найменш болючим для суспільства і найбільш перспективним.

Особливості сучасної науки полягають в тому, що вона намагається вирішувати найгострішу проблему наших днів - виживання людства для можливостей подальшого оновлення цивілізації і підняття її на більш розвинену щабель відносин. Соціологія шукає вирішення цих проблем не тільки на глобальному рівні, а ще й на рівнях окремих соціальних спільнот, соціальних інститутів, шляхом вивчення соціальної поведінки окремих особистостей. Ця наука досліджує етапи становлення, поступального розвитку і сьогодення функциониро-вання товариств та спільнот людей. При цьому суть явищ та їх причини вона шукає в глибинних соціальних процесах, відносинах між лич-ностями і спільнотами.

Напрямки сучасної соціології розходяться по двох критеріях. Усі школи сучасної соціологічної науки діляться на дві групи. Це мікросоціологічних і Макросоціологічний теорії.

В останній групі найбільшим впливом користуються теорія соціального конфлікту і структурний функціоналізм. Усі школи спираються на досягнення сучасної науки.

Основи структурного функціоналізму вивів Толкотт Парсонс, який запропонував дивитися на суспільство як систему, що складається з взаємозв`язаних функціонально елементів. До таких елементів він відніс індивідів, колективи, групи та інші спільності, між якими існує взаємозв`язок. У цій теорії акцент робиться на стабільність соціальних систем і еволюційні форми їх розвитку.

Теорія соціального конфлікту (конфликтологическое напрямок соціології) склалася на противагу структурному функціоналізму. Найвідомішими представниками даного напрямку є Л.Козер і Р. Дарендорф.

Козер є автором теорії позитивно-функціонального конфлікту, в якій стверджується, що стабільність соціальної системи передбачає наявність обов`язкової боротьби інтересів, що виявляється в соціальних колізіях і зіткненнях. Дарендорф розробив концепцію конфліктної моделі розвитку суспільства. Головні постулати його теорії зводяться до наступного: суспільство перебуває в постійному процесі зміни, в ньому неминучі конфлікти, всі окремі елементи суспільства сприяють його змін та інтеграції, в суспільстві завжди одні члени панують над іншими.

Мікросоціологічних теорії акцентуються на вивченні поведінки індивідів у їх соціальних взаємозв`язках. До основних теорій мікросоціології відносяться феноменологія, символічний інтеракціонізм, теорія соціального обміну, Етнометодологія.

Символічний інтеракціонізм (Джордж Герберт Мід) свідчить, що люди діють, керуючись символічними значеннями, які потрібно інтерпретувати. Феноменологія (Альфред Шюц) досліджує соціальну реальність через вивчення повсякденного життя індивідів. Етнометодологія (Гарольд Гарфінкель) розглядає реальність як рузультати интерпретирующей діяльності людей. Теорія соціального обміну (Джордж Хоманс) базується на принципах біхевіоризму для пояснення соціальних процесів.