Сучасна Західна Соціологія

XX століття стало часом особливо інтенсивного розвитку соціологічної науки. Сучасна західна соціологія як раз і склалася в цей проміжок часу. Саме в даний період з`явилося безліч теорій і напрямів, були створені національні товариства соціологів та Міжнародна соціологічна асоціація, розвиваються прикладні методи емпіричних досліджень, які здійснюються в рамках науково-дослідних центрів.

Сучасна західна соціологія зародилася в Європі, але вже з 20-х років XX ст. лідируючі позиції в соціології перейшли до США. У цій країні соціологічна наука розвивалася як прикладна наука, яка орієнтувалася на позитивістську ідею точності та об`єктивності наукових даних. Завдяки американським дослідникам соціологія з теоретичної науки перетворилася в практичну.

Паралельно з цими тенденція сучасна західна соціологія розвивалася і в інших країнах у вигляді фундаментальної академічної соціології. Це призвело до умовного поділу соціології на прикладну і теоретичну.

Сучасна західна соціологія як дисципліна ділиться на досить велику кількість різноманітних наукових напрямків і шкіл. Класифікувати їх досить складно, оскільки вони різняться і теоретичної спрямованістю, і часом виникнення, і методологією досліджень.

Одна з найбільш логічних і поширених класифікацій зводиться до наступного. Соціологічні напрямки поділяються на дві об`ємні групи. До першої належать «Макросоціологічний» теорії, суть яких полягає в постулювало примату суспільства по відношенню до окремо взятому індивіду. Логіка дослідження цієї групи передбачає рух до приватного від загального, тобто до поняття «особистість» від поняття «суспільство» і «соціальна система».

Початок цих теорій йде до навчань О. Конта, Е. Дюркгейма, Г. Спенсера. До цієї ж групи належать структурно-функціональний аналіз (на чолі з Т. Парсонсом), теорії конфлікту (на чолі з Л. Козером і Р. Дарендорф), структуралізм (К. Леві-Стросс, М. Фуко), технологічний детермінізм (У . Ростоу, Р. Дрон, Д. Белл, Дж. Гелбрейт), неоеволюционізм (Дж. Стюарт, Л. Уайт, Дж. Мердок) та ін.

До другої групи відносять «мікросоціологічних» теорії, які в центр своєї уваги висувають в першу чергу - особистість, індивіда, людини. Вони прагнуть пояснювати общесоциологические закономірності, аналізують внутрішньої світ людини, особливості взаємодії цієї людини з іншими людьми-учасниками соціуму. Методологія цієї групи вчених вимагає руху від приватного до загального, від людини до суспільної системи.

Початок складання цих теорій відноситься до поглядів М. Вебера, деяких представників Псіхосоціологія (Г. Тарда, Л. Уорда, В. Парето). Західна соціологія цього напрямку зараз представлена символічним интеракционизмом (А. Стресу, Ч. Кулі, Г. Блюмера, А. Роуза, Дж. Міда, Г. Стоуна), феноменологічної соціологією (А. Шюца, Т. Лукманов), теорією обміну (Дж . Хоманса, П. Блау), етнометодологіі (Г. Гарфінкеля, А. Сікурела) та ін.

Теорії, які відносять до певної методологічної групі, цілком можуть досить суттєво відрізнятися і за сферою інтересів, і по самій трактуванні розглянутих явищ.

Сучасна західна соціологія словник призводить значний перелік шкіл і напрямів, які розвиваються в даний час в Європі та Америці. Інтенсивно розвиваються та емпіричні, і теоретичні напрямки. Дуже популярна зараз психологічна соціологія, що досліджує масові явища і процеси. Для французької школи характерний високий інтерес до дослідження психології натовпу. Крім цього, розвивається і технологічний напрям соціології. Розробляються теорії індустріального, постіндустріального та інформаційного суспільства. Розвивається військово-соціологічний напрям.