Варшавський договір
Варшавський договір 1955 р був підписаний НДР, Болгарією, Албанією, Угорщиною, СРСР, Румунією, Польщею, Чехословаччиною про співпрацю, взаємну допомогу і дружбу.
Необхідність в його укладенні була викликана загрозою миру, створеної в Європі рішеннями Паризьких угод. Вони передбачали формування Західноєвропейського союзу, включення в НАТО і ремілітаризацію (відновлення озброєння) Західної Німеччини.
Варшавський договір носив виключно характер оборонний. Метою його підписання було прийняття певних заходів щодо забезпечення безпеки беруть в ньому участь і з підтримки миру в Європі.
У Варшавський договір включено 11 статей і преамбула. На підставі його умов та Статуту ООН його учасники брали на себе зобов`язання щодо утримання від загрози силою або її використання в своїх відносинах з іншими державами. Крім того, передбачалася взаємна допомога країнам, на які було б скоєно напад. Варшавський договір зобов`язував держави надавати повну негайну підтримку всіма засобами, які є необхідними, у тому числі, що включають озброєння.
Передбачалися і взаємні консультації держав-учасниць підписання з важливих питань міжнародного характеру, щодо спільних інтересів країн. З метою проведення даних консультацій був створений ПКК (Політичний консультативний комітет).
Створення Організації Варшавського договору зобов`язувало підписалися країни діяти в дусі співробітництва і дружби. Таким чином, передбачалося забезпечити подальше зміцнення і розвиток культурних та економічних відносин між державами-учасницями. При цьому необхідною умовою було дотримання принципів невтручання у справи всередині інших держав, взаємної поваги суверенітету і незалежності.
Термін дії договору двадцять років. Автоматичне продовження на десять років передбачено для держав, які не подадуть за рік до того, як його термін закінчиться заяву уряду Польщі про денонсацію (розірвання). Варшавський договір могло підписати будь-яка держава, незалежно від його державного і суспільного ладу. Передбачалося, що в разі створення системи загальної безпеки в Європі та укладення загальноєвропейської угоди, польська угода втратить чинність.
Об`єднане командування силами озброєння ОВС було створено з метою забезпечення найбільш ефективного захисту від ймовірної нападу. Колективне командування і штаб повинні сприяти взаємодії збройних сил і зміцненню обороноздатності держав-учасниць угоди у Варшаві. У цих цілях проводилися спільні військові і командно-штабні маневри і навчання на території всіх країн, що підписали угоду.
Однак основна позиція держав-учасниць польського договору спрямована на розвиток мирних взаємовідносин у Європі і зміцнення безпеки.
На засіданні в Москві в 1960 році була прийнята Декларація, яка схвалює рішення уряду Радянського Союзу про відмову в односторонньому порядку від ядерних випробувань. При цьому повинні були бути дотримані всі умови по невідновлення ядерних вибухів західними державами. При цьому союзні СРСР держави закликали до забезпечення сприятливих умов, що сприяють завершенню вироблення домовленості про припинення будь-яких ядерних випробувань.
Пропозиції, що висувалися країнами-учасницями угоди, і їх діяльність, перебуваючи в центрі уваги держав Європи, свідчили про дійсний миролюбність і прагненні підтримувати безпеку і мир на території Європи.