Рапалльський договір

Країни Антанти запропонували в 1921 році Росії брати участь у міжнародній конференції, метою якої було врегулювання спірних питань щодо економічних претензій західних країн до російської держави. У разі прийняття цих претензій європейські країни прийняли б офіційно Радянську Росію. Конференція була відкрита в Генуї на початку квітня. У заході взяли участь двадцять дев`ять країн. Серед них була Англія, Росія, Німеччина, Франція та інші держави.

Спільні вимоги західних держав до Росії складалися в компенсації боргів Тимчасового і Царського урядів (вісімнадцять мільярдів рублів золотом), повернення націоналізованої більшовиками власності західній області колишньої Російської імперії. Крім того, країни Заходу вимагали скасування монополії на зовнішню торгівлю, відкриття дороги іноземним капіталам, а також припинення революційної пропаганди в їх державах.

У відповідь Радянський уряд зажадав компенсації заподіяної шкоди іноземною інтервенцією в період громадянської війни (тридцять дев`ять мільярдів рублів), забезпечення широкого економічного співробітництва на базі довгострокових кредитів Заходу. Серед висунутих умов було і прийняття радянської програми по загальному скороченню в озброєнні та забороні самих варварських способів воєнних дій.

Таким чином, зважаючи взаємної неготовності піти на політичний компроміс, переговори зайшли в глухий кут. При цьому намітився якийсь розкол серед держав Заходу в ході конференції. Роздратування держав Антанти з приводу відсутності результатів на засіданнях ускладнювався успіхом застосовується більшовиками тактики «гри на суперечностях між імперіалістами».

У перервах між пленарними засіданнями конференції 14 квітня 1922 в передмісті Генуї німецьким міністром закордонних справ Ратенау і наркомом закордонних справ Радянської Росії Чичеріним був підписаний двосторонній договір (Рапалльський договір) про взаємне припинення висунення вимог. Відмова від претензій включав відмова від репараційних претензій, а також відновлення дипломатичних відносин. Підписавши Рапалльський договір, Радянська Росія була визнана Німеччиною де-юре (юридично).

Зважаючи на своє важкого економічного і політичного становища, Німеччина була змушена піти на співпрацю з Росією. Крім того, Рапалльський договір виконував поставлене Леніним задачу по розколу рядів країн-капіталістів.

Пізніше, в 1924 році вкрай зацікавлена в торговельних відносинах з Росією Англія першою визнала офіційно існування Радянської держави. Її приклад пізніше послідувала Франція, Італія та інші світові держави.

Безсумнівно, Рапалльський договір став успішним дипломатичним кроком Радянської Росії. В результаті підписання відмови від претензій Німеччиною, західні країни не могли сформувати єдину позицію в питанні повернення в Росії націоналізованої власності. Разом з цим, відмова московського уряду від предполагавшейся по версальському угодою репарационной частки Німеччини підривав позиції французького уряду, який вимагав від Берліна репараційних виплат і раніше.

Разом з цим, договір в Рапалло мав і важливі негативні наслідки. З його підписанням почалося взаємодія Росії і Німеччини на антіверсальской основі. Військово-технічні, економічні, культурні зв`язки двох країн стали стрімко розвиватися. Крім того, почалася спільна російсько-німецька підготовка фахівців-військових. Між Німеччиною і Росією, незважаючи на версальські заборони, було встановлено таємне співробітництво, яке тривало до самого приходу нацизму.

Рапалльський договір 1922 дав підстави Франції побоюватися російсько-німецьких відносин.