Соляний бунт 1648

Одним з найбільших повстань в Росії середини XVII століття було масове виступ городян середніх і нижчих верств, ремісників, посадского населення, дворових людей і стрільців, яке отримало назву «Соляний бунт».

Це була реакція населення на проведену політику уряду боярина Морозова, який був вихователем, а пізніше і свояком царя Романова А. Борис Морозов був фактичним правителем держави Російської разом з князем І. Милославським.

Провівши соціальну та економічну політику, в правління Морозова набула широкого поширення і розвиток самоуправство і корупція, значно підвищилися податки. Багато верстви суспільства вимагали перегляду та змін у державній політиці. Щоб трохи зняти напругу в суспільстві, уряд Морозова прийшло до рішення частково провести заміну прямих податків непрямими. Це призвело до зниження і навіть скасування деяких з них, при цьому додатковим митом обклали широко користуються попитом товари, які застосовувалися в побуті.

Соляний бунт 1648 має свою хронологію, яку можна простежити. Почався він з того, що в 1646 році під податок потрапила сіль. Великий стрибок цін призвів до скорочення її споживання і появі різкого обурення з боку населення, адже сіль у той час була головним консервантом. Багато продуктів стали швидше псуватися, а це викликало загальне невдоволення у купців і селян. Таким чином, був спровокований соляної бунт, причини якого крилися в непомірних податках.

Напруження наростало і в 1647 році податок відмінили, але треба було за рахунок чогось покривати недоїмку. Вона стала стягуватися знову з прямих податків, що не на довгий час були скасовані.

Безпосереднім приводом для повстання під назвою «соляний бунт» послужила невдала делегація до царя московських жителів, яка відбулася 01/06/1648 року. Чолобитна була спрямована проти сановників. Народ вимагав зібрати скликання Земського Собору і затвердити нові законодавчі акти. Наказавши стрільцям розігнати натовп, Морозов тим самим спровокував городян на наступний день увірватися в Кремль, де їм також не вдалося вручити цареві чолобитну.

Так почався соляної бунт, причини якого були в небажанні вислухати прохання народу. Місто опинився в епіцентрі великої смути, яку вчинили розлючені городяни. На наступний день до протестуючих громадянам приєдналася велика кількість стрільців. Народ знову увірвався в Кремль, де вимагав видати йому начальника Земського наказу, який відав поліцейської службою та управлінням Москви. Також висувалася вимога про видачу думного дяка, колишнього ініціатором соляного податку, внаслідок чого утворився соляної бунт 1648 і боярина Морозова разом з його швагром.

Повсталі підпалили Китай- місто і Біле місто, під розгром потрапили двори ненависних купців, бояр, окольничий і дяків. Вони вбили, і розірвали Чистого і Плещеєва, якими пожертвував цар. Народ також вважав винуватцем мита на сіль, наслідком якого був соляної бунт, окольничого Траханіотова, який втік з Москви. Його наздогнали, повернули і стратили.

Цар усунув від влади боярина Морозова 11/06/1648, якого відправили у заслання в монастир, а повстання тривали і в інших містах аж до лютого місяця 1649 року.

Олексій Романов пішов на поступки повсталому населенню. Був зібраний Земський Собор, метою якого було прийняття нового Укладення та скасування стягнення недоїмок. Тим самим було внесено деякий спокій у суспільстві. Крім цього, соляної бунт мав і інші наслідки. Глава держави вперше за такий довгий час міг самостійно приймати державні та політичні рішення. Стрільцям видали подвійне хлібну і грошову платню, стався розкол лав противників уряду, внаслідок чого пройшли репресії, а найбільш активні учасники та ватажки були страчені. Морозов повернувся в Москву, але в управлінні державою більше не брав участі.