Соціальні рухи в Росії: історія виникнення

Соціальні рухи як окремі масові спільноти людей, об`єднаних якою-небудь спільною метою, виникли дуже давно. Їх поява пов`язана з розвитком абсолютизму в другій половині сімнадцятого століття. Перші громадські рухи в Росії носили характер повстань і виникали як відповідна реакція на що відбуваються в суспільстві економічні, політичні та культурні зміни.

Як приклад соціального руху сімнадцятого століття можна навести стався в 1648 році в Москві Соляний бунт. Причиною даного повстання стала податкова реформа боярина Б. Морозова (1647), в ході якої він пропонував введення додаткового, руйнівного для простого люду, побору - податку на сіль. Підсумком подібного задуму стало скорочення споживання солі населенням міста і різке зростання пов`язаного з цим невдоволення.

Роком пізніше соляної податок скасували, однак замість нього ввели додаткові прямі податки. Цього разу своє невдоволення стало висловлювати не лише просте населення, а й представники дворянства. Напружена обстановка в Москві ще більше посилилася після того, як стрільцями царя Олексія Михайловича були розігнані городяни, які вирішили подати йому свою чолобитну. Влітку 1648 починаються масові погроми боярських будинків, призвідники даного соціального руху зажадали віддати їм на розправу Морозова та інших, причетних до податкових реформ останніх років, бояр. Підсумком повстання стало утворення союзу посадських людей, дворян і стрільців, який вимагав скликання чергового Земського собору. Через деякий час, наслідуючи Москві, подібні бунти влаштували жителі деяких південних і північних районів країни.

З даного прикладу ми бачимо, що перші соціальні рухи в Росії виникали спонтанно в якості відповідної реакції городян на дії наближених до влади людей. Такі рухи носили характер масовості, мали свого ватажка, однак назвати їх спланованими повною мірою цього слова не можна. Велике значення в них мало колективна поведінка людей, що відрізняється від чітко спланованих акцій спонтанністю, відсутністю організації та сильного лідера, незапланованість дій учасників руху.

Розквіт соціальних рухів в Росії припадає на 19-20 століття. Саме в цей період зароджуються перші революційні ідеї в головах багатьох активістів і громадських діячів. Першими революціонерами, як правило, були студенти московських і петербурзьких університетів. У другому десятилітті 19 століття в Петербурзі виникають перші таємні організації офіцерів («Священна артіль»), патріотичні організації («Союз порятунку»). Дані соціальні рухи відрізнялися від попередніх наявністю лідерів і певної мети (Скасування кріпосного права, повалення чинної влади), суворої конспірацією, тривалістю існування. У другій половині 19 сторіччя на базі Московського університету створюються гуртки слов`янофілів, західників, соціал-утопістів і т.п. У провінції наростає масове невдоволення сформованим тяжким становищем російського селянства.

Що стосується 20 століття, найяскравішими громадськими рухами цього періоду стали страйки і страйки робітників на фабриках Москви, Донбасу, Уралу, політичні партії есерів і соціал-демократів, більш мирні союзи - письменників та інтелігенції.

Сучасні соціальні рухи в Росії відрізняються великою різноманітністю, більшість з них переслідує, як правило, цілком мирні цілі. Діяльність їх спрямована на захист інтересів окремих категорій населення країни, боротьбу з утиском прав її громадян і націоналізмом. Існування і діяльність екстремістських громадських організацій заборонені, як правило, на законодавчому рівні.