Циклічність економічного розвитку

Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. На зміну процвітанню приходить криза чи паніка. Падає національний дохід, зайнятість населення і виробництво. Працівники опиняються на вулиці, істотно знижується прибуток. Коли весь процес, врешті-решт, досягає критичної точки, починається пожвавлення. Оновлення може бути як повільним, так і швидким, а також неповним і повним. Нова хвиля процвітання тягне за собою стійкий рівень жвавого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін та рівня життя. Або ж, навпаки, може статися швидка інфляція, зростання спекуляції і виникнення нової кризи.

Це загальна картина, що представляє циклічність економічного розвитку. Вона характерна для народного господарства індустріально розвинених країн світу протягом останніх сімдесяти років.

Причини циклічного розвитку економіки слід шукати в першу чергу в переході суспільства з відносно натурального господарства до грошової економіці, що супроводжується тісним взаємозв`язком її ланцюжків.

Кожен наступний виток розвитку не є точною копією попереднього. Однак вони дуже схожі, як схожі між собою члени однієї сім`ї. Циклічність економічного розвитку неможливо повністю передбачити за допомогою обчислень і якихось формул. Її прояви настільки стрімкі і неврівноважені, що нагадують зміни погоди або хвилі епідемій.

Все сказане вище говорить про те, що циклічність розвитку економіки - це всього лише одна зі сторін проблеми досягнення і підтримки високого рівня зайнятості та виробництва, стабільного прогресу економіки країни.

У минулому, коли не вистачало статистичної інформації, при розгляді даного питання занадто велику увагу приділяли кризам, паніка, банкрутств. Пізніше, обговорюючи циклічність економічного розвитку, виділяли вже дві фази: процвітання і депресію. Або ж уточнювали, що бум і криза мають вершини і точки падіння, які є поворотними пунктами між зазначеними фазами. Тепер вважається загальновизнаним той факт, що не кожен період поліпшення економічної активності тягне за собою повну зайнятість населення на виробництві. Наприклад, після відомого кризи в Америці початку 30-х років 20 століття протягом кількох наступних років відбулося оновлення і падіння до більш низького рівня, тобто про період процвітання не може бути й мови. Тому вчений Уелс К. Мітчелл, аналізуючи те, що відбувається, розділив циклічність економічного розвитку на чотири фази. Найважливішими є періоди експансії і стиснення. Перша фаза (експансії), досягаючи вершини, переходить у фазу стиснення. Таким же чином фаза стиснення досягає нижньої точки пожвавлення і знову переходить у фазу експансії. Тобто всі чотири фази послідовно переходять одна в іншу. Важливим питанням для сучасних економістів є розгляд НЕ періодів підвищення і спаду, а саме динаміки економічного розвитку. Економічний цикл, немов календарний рік, складається з чотирьох сезонів. Поворотні точки поділяють періоди експансії і стиснення. Причому не кожна вершина означає розквіт в плані низького рівня безробіття. Так само як і не кожна нижня точка означає кризу.

Кожній фазі властиві свої економічні умови і потрібен спеціальний підхід. Тривалість економічного циклу залежить від того, який з циклів береться в розрахунок. Деякі дослідники, розглядаючи процес з історичної точки зору, кажуть про дуже довгих хвилях. Їх повний цикл охоплює близько п`ятдесяти років. Але не всі економісти вважають за потрібне виділяти короткі цикли (коли відчуваються лише слабкі рецесії), що входять в один великий.