Кубинська революція 1953-59 років

Кубинська революція являє собою тривалу збройну боротьбу за владу, яка почалася 26 липня 1953, а завершилася на початку січня 1959 повною перемогою повсталих. Ця подія призвела до зміни державного ладу і повністю перевернуло всю майбутню історію країни.

Кубинська революція - причини

Основні проблеми держави до середини 20 століття залишалися незмінними:

- монокультурність сільського господарства - основою галузі був цукровий тростнік-

- широке поширення латифундій - величезних приватних землеволодінь, які спеціалізувалися виключно на експорті та широко використовували примусову найманий труд-

- залежність економіки в цілому від капіталу США.

На початку березня 1952 року в країні відбувся державний переворот, в результаті чого була встановлена військово-поліцейська диктатура на чолі з Фульхенсио Батістою.

Нова влада відрізнялася високою корумпованістю, на Кубі почалися політичні репресії, а економічний курс привів до різкого зниження реальних доходів населення. У суспільстві зростало невдоволення, яке вихлюпнулося у вигляді чергової спроби державного перевороту. Очолив революціонерів молодий адвокат і політичний діяч Фідель Кастро Рус.

Історія революції

Група повстанців на чолі з Фіделем Кастро 26 липня 1953 зробила спробу штурму укріпленої казарми-фортеці Монкада в Сантьяго. Вони розраховували на підтримку народних мас, адже серед населення невдоволення діючим режимом було величезне. Однак цього не сталося, і загін революціонерів самостійно боровся протягом двох годин, зазнавши нищівної поразки.

Більшість повстанців були вбиті, а інші схоплені і віддані під суд. Фідель Кастро самостійно захищався на судовому процесі, оскільки сам був адвокатом. Там він виголосив знамениті слова: «Історія мене виправдає».

Всі підсудні отримали значні терміни ув`язнення - від 10 до 15 років. Але громадськість була на сторона повстанців, що змусило Батісту незабаром підписати наказ про амністію. Брати Кастро відразу після виходу з в`язниці емігрували до сусідньої Мексики, щоб створити там повстанську організацію «М-26» («Рух 26 липня»). Там же Фідель Кастро зміг зустрітися зі знаменитим революціонером Че Геварра, який негайно вступив до лав М-26.

На початку грудня 1956 до берегів провінції Ор`єнте підпливла яхта «Гранма», з якою висадилися 82 озброєних повстанця. Кубинська революція зі стадії підготовки перейшла до стадії активних бойових дій. Висадку десанту відразу помітили урядові війська, і він був практично повністю знищений. За різними даними, з цього загону вціліло від 11 до 22 осіб.

Незважаючи на черговий провал, революціонери і не думали здаватися. Було прийнято рішення заглибитися на територію країни, перейти в сільські регіони. Там повстанці завойовували довіру жителів, вербували їх в свої ряди. У містах теж велася активна робота в студентському середовищі. Організовувалися точкові збройні виступи.

До того часу режим Батісти отримав несхвалення вже не тільки в своїй країні, але і в США - основному економічному і військовому партнері Куби. Ця обставина грало на руку революціонерам.

Влітку 1958 кубинська революція перейшла в стадію наступу. До осені повстанці взяли під свій контроль провінції Лас Вільяс і Ор`єнте, а в перший день нового 1959 їх війська переможно увійшли в Сантьяго. Одночасно з цими подіями загони Че Геварра захопили місто Санта Клара.

Батіста прийняв рішення втекти з країни, а її уряд фактично склав свої повноваження. 2 січня революціонери зайняли Гавану - столицю Куби. Ще через кілька днів, 6 січня, в місто тріумфально прибув Фідель Кастро, щоб прийняти на себе всю повноту нової влади.

Історія Куби після революції

У країні відразу почалися радикальні перетворення. На зміну колишнім збройним силам прийшла Повстанська армія, а місце поліції зайняла Народна міліція.

У травні 1959 року була проведена аграрна реформа, в результаті якої латифундії були скасовані, а земля перейшла у володіння селян і держави. Пізніше, в 1963 році великі селянські господарства теж були ліквідовані, і в цукровому секторі почалося кооперування.

У тому ж 1959 банки та великі підприємства стали власністю держави, а в 1960 році та ж доля спіткала американські фірми.

З 1961 року розгорнулася загальнонаціональна кампанія по ліквідацію неписьменності населення.

Сталий режим був дуже далекий від демократії. ЗМІ стали повністю піднаглядні, жителі країни стали ретельно перевірятися комітетами із захисту революції.

Релігійні організації, в тому числі і численні католицькі церкви, втратили все своє майно, священики в більшості своїй були вислані з країни.

Відносини з США після революції значно погіршилися, і Кастро вирішив активно зближуватися з країнами з комуністичного табору - особливо з СРСР. У лютому 1960 було підписано першу угоду про отримання Кубою радянської допомоги.

Кубинська революція привела до того, що країна повністю змінила свій політичний лад, і в кінці весни 1961 офіційно проголосила себе соціалістичною державою.