Перша російська революція

Передумови

На початку ХХ століття європейські країни потряс сильний економічний криза. Зачепив він і Росію. Розорилися тисячі дрібних і середніх підприємств, сотні тисяч людей залишилися без роботи. Додатково до всього, між Росією і Японією спалахнула війна, в якій російська армія зазнавала нищівних поразок. Злидні і безробіття торкнулися багатьох людей. Якими б високими темпами не розвивалася промисловість в Російській імперії, робочих місць на всіх не вистачало. А криза дала це відчути сповна. На все це накладалися і земельні проблеми. У селах зростала кількість безземельних селян, які просто не в змозі були розплачуватися за мізерні наділи, щедро надані ним під час реформи 1861 р Переселятися ж на землі Сибіру або Далекого Сходу з їх суворим кліматом вирішувалися далеко не все.

Незважаючи на значні зміни в суспільному житті, що відбулися до цього моменту, Російська імперія, як і раніше залишалася абсолютною монархією, в якій більшість населення було безправним. Існував і національний гніт: багато народів не мали можливості навіть навчати рідною мовою дітей, не те що користуватися ним в судах або державних установах.

Початок революції

Такий, якщо коротко, була обстановка, в якій почалася перша російська революція. Приводом для її початку послужили події, що відбулися 9 січня 1905 У цей день демонстрація робітників під проводом священика Гапона вирушила до Зимового палацу в столиці, щоб вручити цареві петицію з вимогами поліпшення умов праці, надання політичних свобод і т.п. 140-тисячна колона з іконами і царськими портретами підходила до палацу, коли по ній відкрили вогонь поліція і солдати. Більше тисячі людей були вбиті, кілька тисяч отримали поранення.

Після цієї події країна спалахнула як факел. Безглузда розправа обурила тисячі людей, і по всій Росії почалися страйки і мітинги. У самій же столиці розгорнулися зіткнення робітників з військами. Так почалася перша російська революція.

У різних шарах суспільства по-різному поставилися до початку подій. Виділилося три політичні табори: консервативний, ліберальний і революційно-демократичний. До першого можна віднести прихильників самодержавства (поміщики, чиновники, офіцерство, дворянство), яких цілком влаштовувала дореволюційна ситуація. Вони готові були залишити все, як є. Найбільш радикальними представниками цієї течії були чорносотенці - члени «Союзу російського народу». Ліберальний табір представляли прогресивно налаштовані дворяни, інтелігенція, буржуазія. Це були ті верстви населення, які хотіли від революції, насамперед, розширення політичних прав і свобод, можливості брати участь в управлінні країною. До революційно-демократичного табору примикали робітники, селянська біднота, дрібні буржуа. Ці люди охоче підтримували есерів і соціал-демократів, які виступали за повалення царя і встановлення республіки.

У 1905 р перша російська революція перебувала на підйомі. Вже до літа в страйках і страйках встигло взяти участь до мільйона людей. Почали висувати свої вимоги і представники національних рухів. Імператор пішов на поступки: спочатку було дозволено створити парламент - Державну думу, а пізніше населення отримало політичні свободи. Розширилося і число осіб, які могли брати участь у парламентських виборах.

Маніфести про заснування Думи і про політичні свободи були позитивно сприйняті лібералами. Виникли такі політичні партії, як кадети і октябристи, які були готові брати участь у виборах в Думу. На думку лідерів лібералів, перша революція (так її назвуть пізніше) вже досягла своїх цілей.

Але народні маси ці поступки не заспокоїли. Влітку і восени того ж року повстання зачепили навіть армію і флот, які вважалися опорою правлячого режиму. Революція охопила чорноморських і балтійських матросів, солдат харківських, київських, ташкентських, варшавських гарнізонів. Але всі ці виступи не отримали широкої підтримки і незабаром були пригнічені. У грудні 1905 р спалахнуло повстання робітників у Москві. За допомогою перекинутих з Петербурга військ уряд зміг його придушити, а пізніше військовою силою були задавлені виступи в інших містах. Громадська активність почала йти на спад. Але наступного року ще тривали селянські виступи.

Закінчення і підсумки

У 1906 р розпочала свою роботу 1-а Державна дума. Цей парламент пропрацював недовго і був розпущений через свого занадто радикального складу. Та ж доля спіткала і наступну Думу. Після цього 3 червня 1907 був прийнятий новий закон, сузівшій число виборців. Цією подією фактично і закінчилася перша російська революція. Масові виступи до того моменту були практично пригнічені. Їх учасники закінчили своє життя або на шибениці, влучно названої «столипінські краватки» (на честь тодішнього прем`єр-міністра), або у в`язницях і на каторзі.

Отже, до чого привела перша російська революція і чому вона зазнала поразки? Відповідь на друге запитання очевидна: політичні сили, які в ній брали участь, діяли розрізнено, їхні інтереси досить часто не збігалися. Що ж стосується підсумків, то найголовнішим досягненням можна вважати зміну політичного ладу. Державна Дума, що з`явилася в ході революції, залишилася існувати. Незважаючи на свої обмежені можливості, вона, тим не менш, впливала на подальшу політику уряду. А заодно стала трибуною для багатьох політичних діячів. Представникам пригноблених народів революція принесла можливість видавати книги і газети рідною мовою, використовувати його в театральних виступах. Але шкільну освіту рідною мовою для багатьох народів (наприклад, українців і білорусів) так і залишилося недоступним.