Монголо-татарське нашестя

У першій половині ХІІІ століття на Азію і Європу обрушилося чергове нашестя кочівників. Монголи підкорювали одну країну за іншою. І незабаром вони підійшли до кордонів Русі.

Все почалося в 1206 р, коли монгольська знати обрала правителем Чингісхана. До того моменту він уже володів великим авторитетом серед монголів, і зупинятися на досягнутому не збирався. Новий правитель об`єднав під своєю владою безліч племен, серед яких одним з найбільш великих були татари. Саме тому завойовницький похід Чингісхана, а потім і його онука Батия відомий як монголо-татарська навала.

До 1223 кочівники підпорядкували собі Китай, Середню Азію і Закавказзі. Дійшовши до приазовських степів, монголи вступили в протиборство з половцями, які покликали на допомогу руських князів. У травні 1223 об`єднане військо зустрілося з противником на річці Калка. Русичі зазнали просто катастрофічна поразка: за словами літописців, в живих залишився лише кожен десятий. Дорога на Київ та інші міста була відкрита. Але тут з тилу по монголам вдарили волзькі булгари. Виснажені дальнім походом кочівники вирішили не зав`язувати новий бій і вирушили на батьківщину. Монголо-татарське нашестя було відкладено.

Похід на Русь та її наслідки

У 1227 помер Чингісхан. Наступником став його син Угедей, який незабаром задумався про нові походах. У 1235 р на черговому курултаї (з`їзді знаті) було прийнято рішення йти на захід. Взимку 1237 монгольські орди вже стояли біля кордонів Рязанського князівства. Онук Чингісхана Батий, який очолював похід, зажадав у рязанських князів данину. Ті відмовилися і стали готуватися до бою. Сили були нерівні, і монголи здобули перемогу. Після 6-денної облоги Рязань взяли штурмом, але самі Рязанцев ще довго пручалися загарбникам, ведучи партизанську війну.

Між російськими князями не було єдності. Навіть перед лицем ворога вони не зуміли створити хоч якусь коаліцію. Це і сприяло перемогам монголів, які відрізнялися залізною дисципліною. Чималу роль грала і облогова техніка, запозичена у китайців. Протягом 1237-1238 років монголо-татарська навала тільки набирало обертів. Було розбито і захоплено Володимиро-Суздальське князівство, після чого завойовники повернули на південь. Тут їм теж довелося докласти чимало сил. Один тільки маленьке містечко Козельськ не здавався ворогові протягом 7 тижнів. У тому ж році монголи завдали удару половецьке хану, який змушений був відступити до Угорщини.

У 1239 р кочівники взялися за південно-західні руські князівства. Був розгромлений Переяслав і Чернігів. Підійти до Києва монголи поки не зважилися, натомість здійснили напад на Крим. Лише через рік кочівники вирушили в новий похід, тепер уже до столиці Русі. У листопаді 1240 монгольські загони вже стояли під стінами Києва. Почалася облога. Зробивши проломи в укріпленнях за допомогою муроломи, монголи увірвалися в місто. Київ був узятий.

Хвиля навали покотилася на захід, залишаючи за собою згарища. Пройшовши по Галичині та Волині, монголи рушили далі. Кочівникам вдалося захопити Польщу й Угорщину. Європейські королі були в паніці. Дійшовши до Італії, монголи вирішили повернути назад. Сил для подальших походів у них не вистачало, до того ж, у грудні 1241 помер хан Угедей. Тому Батий повернувся на Русь.

Монголо-татарське нашестя і його наслідки стали для російських земель важким ударом. Масові руйнування, занепад торгівлі та ремесел надовго відкинули Русь назад. Князі стали васалами золотоординських ханів і зобов`язувалися платити їм данину і допомагати в походах. Без ханського ярлика (грамоти) жоден з них не міг керувати своїм князівством. На думку істориків, наслідки монголо-татарської навали були для Русі глибшими, ніж просто руйнування і людські жертви. Ця подія змінила шлях розвитку значної частини російських земель, який був тепер більше азіатським, ніж європейським. Руйнування міст послабило роль міського населення в житті країни і призвело до більш довгому збереженню кріпосної залежності, ніж у країнах Європи. Не краща ситуація склалася і в сільському господарстві, яке ще довгий час було натуральним.