Підпал Рейхстагу

Рейхстаг - перший парламент в Німецької імперії. До того як було зведено сучасну споруду, він розташовувався в декількох будівлях на Лейпцігер Штрассе в Берліні.

У 1933-му році, 27 лютого, був здійснений підпал Рейхстагу. Історичні свідчення вказують на те, що це була провокація нацистів. Однак тоді винуватцями оголосили комуністів. Нацистська пропаганда вселяла масам, що підпал Рейхстагу з`явився сигналом до початку революції проти комуністів, обгрунтовуючи цим доцільність, необхідність повсюдних арештів.

На наступний день після події був проголошений декрет, який призупиняв дію конституційних статей, що забезпечують особисту громадянську свободу, право на об`єднання, свободу друку, недоторканність приватної власності та житла, таємницю листування. Разом з цим була введена смертна кара за зраду державі.

Приблизно о десятій вечора 27 лютого надійшов у поліцію анонімний дзвінок. Невідомий повідомив, що горить будівля Рейхстагу.

Коли прибули пожежники, спорудження було охоплені вогнем. Через деякий час прибув Геббельс і Гітлер. Герінг, також незабаром приїхав, заявив Гітлеру про те, що підпал Рейхстагу здійснили комуністи.

Обходячи споруда, поліція натрапила в південному крилі на людину, оголеного по пояс. Виробляв він враження не зовсім нормального психічно. При обшуку та арешті, однак, він опору не чинив. Згідно виявленому у нього паспорту, звали його Маринус Ван дер Люббе. Був він підданим Нідерландів, був безробітним.

Пізніше був заарештований Ернст Тоглер, один з найпопулярніших ораторів-комуністів, керівник комуністичного блоку в Рейхстазі. З`явився він у поліцію добровільно для того, щоб викласти свої погляди на те, що трапилося.

9 березня були арештовані ще три людини, що перебували в Німеччині за фальшивими документами. Ними стали: Георгій Дмитров (керівник західноєвропейського Комінтернівського підпілля) і болгарські громадяни Васил Танєв і Благой Попов.

Всі заарештовані, крім Ван дер Люббе, заперечували свою причетність до сталось. Тим не менше, всі вони постали в якості обвинувачуваних на Лейпцігському процесі. Ван дер Люббе був засуджений до страти і обезголовлений на гільйотині.

Незважаючи на те, що нацисти проводили досить потужну пропагандистську кампанію, ні в Німеччині, ні навіть у всьому світі ніхто мав сумнівів, що підпал Рейхстагу був справою не комуністів, а нацистів.

Пізніше відкрилися багато фактів і деталі цієї справи. Ралль, кримінальник, заарештований по іншій справі, на слідстві заявив про те, що, будучи співробітником охорони одного з керівників СА Карла Ернста, брав участь у події 27 лютого. Він повідомив про найдрібніших подробицях підпалу. Згідно з його свідченнями, Ернст викликав до себе групу людей, членам якої було доручено підпалити споруду. Приблизно о десятій вечора вони через підвал проникли в будівлю Рейхстагу і розкидали по ньому запальну суміш. Після чого люди повернулися в Палац голови. Разом з цим була проведена операція по "запуску" у спорудження Ван дер Люббе, який, імовірно, був в наркотичному сп`янінні.

Герінг, після того, як стали відомі свідчення Ралля, наказав Дільса (заступнику в поліції) рішуче перешкоджати слідству і усунути всі ймовірні наслідки у справі. Через деякий час було виявлено труп Ралля. А згодом були усунені і інші учасники підпалу.

Сьогодні Рейхстаг - політичний центр у Німеччині. Деякий час тому він був символом об`єднання Західної і Східної частини країни. Для багатьох російських громадян - це символ перемоги Радянської армії над фашистами, про що свідчать вцілілі написи на Рейхстазі, зроблені радянськими воїнами.