Відкриття Ломоносова

Оптика і електрику, тяжіння і теплота, металургія і метеорологія, географія та мистецтво, література і історія, філософія і хімія, астрономія і геологія. Всі ми знайомі з даними навчаннями, але не кожен знає, що Михайло Васильович вніс значний внесок у ці області.

Найважливіші відкриття Ломоносова стосуються фізики, хімії та астрономії. Ці великі досягнення перевершили наукові праці західноєвропейських вчених на цілі десятиліття.

На початку тисячі сімсот сорок восьмого року Михайло Васильович наполіг на будівництві і обладнанні згідно з його креслень хімічної лабораторії при Академії наук, де він став проводити аналізи зразків різноманітних мінералів і руд. Ці екземпляри Ломоносов добував з гірських заводів усіх куточків Росії.

Хімічні та фізичні досліди, проведені Ломоносовим в особистій лабораторії, завжди відрізнялися неперевершеною точністю. Одного разу, в тисяча сімсот сорок восьмому році, Михайло Васильович провів такий експеримент: зваживши запаяний посудину зі скла зі свинцевими пластинками, він прожарив його, а потім визначив масу ще раз. Платівки, таким чином, вкрилися оксидом, однак, сумарна вага судини після досвіду залишився незмінним. В результаті був відкритий один з найважливіших законів природи - збереження матерії. Друкована публікація закону з`явилася лише через дванадцять років, у науковій дисертації «Міркування про рідини і твердості тіл». Дане відкриття Ломоносова по праву вважається найбільш значним у вищеназваному законі.

Михайло Васильович був першим, хто сформулював базисні положення про теорію газів, що відносяться до кінетичного розділу. Ломоносов вважав, що будь-яке тіло складається з мікроскопічних рухомих частинок - атомів і молекул, що рухаються швидше при нагріванні об`єкта, а при його охолодженні - значно повільніше.

Наукові відкриття Ломоносова постійно стосувалися найбільш непередбачуваних областей і, таким чином, привели Михайла Васильовича в сферу витончених мистецтв. У п`ятдесяті роки 18-го століття вчений почав проявляти особливий інтерес до бісерним і скляним заводам. Саме завдяки Ломоносову з`явилася така техніка облицювання, як російська мозаїка.

У тисяча сімсот шістьдесят першому році Михайло Васильович спостерігав за проходженням Венери між Сонцем і Землею. За цим вельми рідкісним явищем стежили вчені з багатьох країн, які створювали для цього далекі експедиції. Але лише геній Ломоносов, перебуваючи у себе вдома в Петербурзі і спостерігаючи в трубу, зробив найбільше відкриття, що атмосфера існує і на Венері, але більш щільна, ніж на нашій планеті. Одного цього відкриття Ломоносова було б достатньо, щоб його ім`я пам`ятали далекі нащадки.

Без наступного винаходи Ломоносова астрономам було б гранично складно проникнути вглиб Всесвіту, адже Михайло Васильович створив потужний по тому часу тип відбивної телескопа. У рефлекторі було всього лише одне дзеркало, яке розташовувалося з нахилом. Воно давало можливість спостерігати за більш яскравим зображенням предметів, тому що в даному випадку світло не губився.

Випереджаючи сучасну на той час науку, Ломоносов найпершим з учених усвідомив, що поверхня зірки, іменованої Сонцем, являє собою шалений вогненний океан, адже в ньому навіть «камені киплять як вода».

Відкриття Ломоносова також торкнулися створення наукового російської мови. Він почав з`являтися лише за царя Петра I і складався виключно з запозичених іноземних слів. Для позначення будь-яких технічних речей, всі фахівці користувалися латинськими, голландськими, німецькими та польськими словами, і вони, на жаль, були незрозумілі іншим.

Досягнення Ломоносова ознаменували впорядкування термінології та обмеження кількості іноземних виразів, що заповнили собою літературний і науковий російську мову на початку вісімнадцятого століття.