Смертоносне землетрус у Вірменії - найстрашніша трагедія 1988

Це жахливе землетрус почався 7 грудня 1988 в 11:00 дня. Сейсмічними станціями Вірменії та інших прилеглих країн було зафіксовано кілька підземних поштовхів руйнівної сили. Не встигнувши усвідомити, що відбувається, вірменська столиця втратила телефонний зв`язок зі Спітак, Ленінакане та іншими містами і селищами республіки. В одну мить замовкла практично вся північна частина Вірменії - 40% всієї країни з мільйонним населенням.

Але через 7 хвилин після землетрусу в ефірі несподівано з`явилася військова радіостанція, завдяки якій відкритим текстом молодший сержант Ксенофонтов Олександр повідомив, що населенню Ленінакана надтерміново потрібно медичну допомогу, так як місто піддалося дуже великих руйнувань, внаслідок чого занадто багато поранених і загиблих. Це прозвучало як страшний сигнал SOS!

Як і під час Чорнобильської катастрофи, влада довго зберігали мовчання. Вони, як завжди, робили вигляд, що намагаються осмислити, що відбувається і прийняти правильні заходи, і, розуміючи масштаби лиха, не хотіли усвідомлювати свою безпорадність. А біда в цей час не чекала їх осмислення: в цей час необхідно було максимально оперативно надавати допомогу постраждалим, розбирати завали і рятувати ледь живих людей.

Крім цього, на вулиці була зима, а тисячі людей залишилися без житла, одягу, води і їжі. І тільки уявіть, що тільки ближче до вечора радіо мізерним повідомленням сповістило, що вранці стався землетрус у Вірменії. Чому убоге? Тому що в ньому не прозвучало ні слова про масштаби катастрофи, ні про приблизний кількість загиблих і поранених.

Але все ж таки слід визнати, що літак разом з хірургами і медикаментами на борту вилетів в той же день з аеропорту «Внуково». Пересівши на вертоліт в Єревані, бригада вже до вечора була в Ленинакане. Повністю оцінити і зрозуміти масштаби катастрофи прибули змогли тільки вранці, коли перші промені сонця пробіглися по руїнах і тілам загиблих. Все було переоране, зламано, як ніби хтось своєю величезною рукою намагався змішати місто з землею. Ленінакана не було більше - замість нього - руїни і трупи.

Прилеглі селища і невеликі містечка також постраждали від землетрусу. Всюди можна було побачити тільки купи завалів і стіни з порожніми очницями вікон. І тільки наступного дня після того, як землетрус у Вірменії 1988 зруйнував частину країни, стали прибувати вертольоти і літаки з речами першої необхідності. Поранених забирали з Ленінакана і відправляли в Єреванському госпіталі.

На допомогу Вірменії тоді прийшло безліч радянських республік. Прибуло близько 50 тисяч будівельників і кілька десятків медиків. У той страшний місяць засоби масової інформації так і не дали даних про кількість постраждалих у Вірменії. І тільки через 3 місяці Рада Міністрів надав журналістам офіційну статистику, в якій говорилося, що подія землетрус у Вірменії в 1988 році зруйнувало 21 місто, 350 селищ, серед яких 58 були зруйновані повністю і стали непридатними для життя. Загиблих нарахували більше 250 тисяч чоловік і стільки ж поранених. Зруйновано було більше 17% всього житлового фонду країни: з них 280 шкіл, 250 лікарень, кілька сотень дошкільних установ і 200 підприємств виявилися непридатними для експлуатації. Зрештою, 500 тисяч людей залишилися без даху над головою.

Слід сказати, що в стороні від трагедії не залишилася і Мати тереза, яка славилася на весь світ своєю благодійністю. Вона періодично привозила одяг і медикаменти, необхідні для порятунку людей, які потрапили в цю страшну біду.

Але на братське відновлення Вірменії негативно вплинув розпад Радянського Союзу, внаслідок чого будівництво поступово стало затихати. У підсумку, колись квітучий край Вірменії перетворився на пустельну зону: сотні тисяч жителів покинули ті місця, залишивши руїни і гіркі спогади в свої рідних «будинках».

Землетрус у Вірменії нагадувало про себе, своїми руїнами, ще десяток років і навіть зараз країна не повністю оговталася від наслідків трагедії. Адже досі близько 18 тисяч осіб так і живуть в дерев`яних времянках, повністю втративши віру в те, що уряд не забуло про них.