Карабахський конфлікт

Що знаходиться у вірменському нагір`я республіка Нагірний Карабах має площу 4500 кв. кілометрів.

Карабахський конфлікт, що став причиною ненависті і взаємної ворожнечі між колись дружніми народами, йде корінням в двадцяті роки минулого сторіччя. Саме в цей час Нагірно-Карабахська Республіка, іменована сьогодні - Арцах, перетворилася на яблуко розбрату між Азербайджаном і Вірменією.

Ще до Жовтневої революції ці дві республіки, втягнуті в Карабахський конфлікт, разом із сусідньою Грузією брали участь в територіальних суперечках. А навесні 1920 нинішні азербайджанці, яких росіяни називали «кавказькими татарами», за підтримки турецьких інтервентів вчинили різанину вірменів, які на той момент становили 94% від усього населення Арцаха. Основний удар припав на адміністративний центр - місто Шуші, де було вирізано понад 25 тисяч осіб. Вірменська частина міста була стерта з лиця землі.

Але азербайджанці прогадали: убивши вірмен, знищивши Шуші, вони, хоч і стали господарями в регіоні, отримали повністю зруйноване господарство, яке потрібно було відновлювати не один десяток років.

Більшовики, не бажаючи разгоранія повномасштабних військових дій, визнають Арцах в якості однієї з частин Вірменії разом з двома областями - Зангезур і Нахічевань.

Однак Йосип Сталін, який в ті роки обіймав посаду наркома по національних питань, під тиском Баку і тодішнього лідера турків - Ататюрка, примусово змінює статус республіки і передає її Азербайджану.

Це рішення викликає бурю обурення і обурення серед вірменського населення. По суті, саме воно спровокувало нагірно-карабахський конфлікт.

З тих пір минуло майже сто років. У наступні роки Арцах, перебуваючи у складі Азербайджану, приховано продовжував боротися за свою незалежність. До Москви надсилалися листи, в яких говорилося про спроби офіційного Баку витравити з цієї гірської республіки всіх вірмен, однак, на всі ці скарги і прохання про возз`єднання з Вірменією відповідь була одна: «соціалістичний інтернаціоналізм».

Карабахський конфлікт, причини якого криються в порушенні права народу на самовизначення, виник на тлі дуже тривожної ситуації. По відношенню до вірмен в 1988 році почалася відкрита політика виселення. Ситуація загострювалася.

Тим часом офіційний Баку розробив свій план, за яким повинен був бути «вирішено» карабахський конфлікт: у місті Сумгаїт за одну ніч були вирізані всі проживають вірмени.

Одночасно в Єревані почалися багатомільйонні мітинги, основною вимогою яких було розгляд можливості виходу Карабаху зі складу Азербайджану, відповіддю на які були акції в Кіровабаді.

Саме в цей час в СРСР з`явилися перші біженці, які в паніці залишали насиджені місця.

Тисячі людей, в основному люди похилого віку, приїжджали до Вірменії, де на всій території для них були створені табори.

Карабахський конфлікт поступово переростав у справжню війну. У Вірменії створювалися загони добровольців, з Азербайджану були направлені в Карабах регулярні війська. У республіці почався голод.

У 1992 році вірмени захопили Лачін - коридор між Вірменією та Арцах, поклавши край блокаді республіки. Разом з тим були захоплені значні території і в самому Азербайджані.

Невизнана республіка Арцах після розвалу СРСР провела референдум, на якому було вирішено оголосити про її незалежності.

У 1994 році в Бішкеку за участю Росії був підписаний договір тристоронній про припинення військових дій.

Карабахський конфлікт і донині є однією з найтрагічніших сторінок дійсності. Ось чому його намагаються мирно вирішити як Росія, так і вся світова громадськість.