Повстання Чехословацького корпусу - перша організований опір большевизму

Громадянська війна стала однією з найбільших трагедій російської історії. Ця братовбивча бійня тривала майже шість років і спричинила жертви, що значно перевершують за своїм числу військові втрати в боях з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Однією з маловідомих сторінок цієї страшної епопеї стало повстання Чехословацького корпусу.

Перша світова війна зіштовхнула в смертельній сутичці багато народів. З романів Ремарка та інших літераторів, її ветеранів, можна почерпнути відомості про позиційних боях на Західному фронті. Сьогодні росіяни дізнаються багато нового про доблесть предків, які захищали рідну землю на протяжної лінії оборони від Балтики до Чорного моря, і про прорив фортифікацій в Карпатах армією генерала Брусилова.

Популярна книга Ярослава Гашека про бравого солдата Швейка яскраво ілюструє настрої в австро-угорській армії, частина якої була укомплектована чехами і словаками. Солдати цих національностей повинні були захищати інтереси абсолютно чужою їм монархії. Історично відчуваючи симпатії до Росії (навіть національні прапори чехів і словаків своїми квітами повторюють наш триколор), вони масово дезертирували або переходили на її сторону. Знання австрійської армії «зсередини» дозволяло їм надавати неоціненну допомогу.

Після жовтневого перевороту ці частини опинилися у скрутному становищі. Більшовики, намагаючись сповільнити їх рух на фронт, куди вони прагнули, щоб допомогти союзним арміям завершити розгром Німеччини та Австро-Угорщини (а, значить, і домогтися суверенітету), приймали рішення то роззброїти їх, то загнати в концентраційні табори (вони якраз тоді з`явилися), а то й переманити в Червону Армію.

Виникла ситуація, при якій положення могла врятувати лише смілива наступальна операція або захоплення складів зі зброєю.

Ось тоді і почалося повстання Чехословацького корпусу. Дата цієї події - весна 1918 року. Точніше її вказати неможливо, єдиного командування це військове формування не мало. Початок повстання Чехословацького корпусу було спонтанним і непідготовленим. Червоні обстрілювали вагони з солдатами з кулеметів, і тим доводилося контратакувати їх голими руками. Проте погано озброєні і не знали місцевості, але добре навчені військові змогли гідно протистояти більшовикам, а симпатії населення дозволяли їм утримувати значні території на Поволжі і в Сибіру.

В умовах, коли Добровольча армія ще не була сформована, саме повстання Чехословацького корпусу стало першим скільки б то не було організованої спробою протистояти червоного терору.

Країни Антанти, які обіцяли допомогу, з нею, однак, не поспішали. По-перше, у Англії та Франції своїх турбот вистачало, а по-друге, сама її доставка була проблематична і пов`язана з ризиками. На просторах від Волги до самого Владивостока повстання Чехословацького корпусу стало реальною загрозою для більшовицького режиму.

Звільнення Казані і утримування міста протягом місяця продемонструвало здатність «білочехів» до рішучих дій. Однак втрати, відсутність постачання і централізованого управління не могли не позначитися на військовій удачі. Восени 1918 року, в жовтні, два полки, 1-й та 4-й, відмовилися продовжувати бойові дії. Комдив Йозеф Їржі Швець застрелився, що не переживши ганьби, адже солдати, разом з якими він воював чотири роки, йому не підкорилися.

Остаточно повстання Чехословацького корпусу було придушене лише восени 1919 року. З Владивостока його залишки були евакуйовані на батьківщину, що отримала після поразки Австро-Угорщини незалежність.