Загадковий Розвельський інцидент залишається таємницею

Розвельський інцидент став однією з найзначніших загадок XX століття і улюбленим сюжетом шанувальників всіляких таїнств, теорій змов та альтернативних історій. Одночасно це подія дала старт такому напрямку, як уфология - тобто цілеспрямованому вивченню свідоцтв про непізнані літаючі об`єкти на Землі.

Розвельський інцидент 1947

Безпосереднє подія відбулася в ніч з другого на третє липня, буквально напередодні святкування місцевого Дня незалежності. Розуелл представляє з себе зовсім крихітне поселення в штаті Нью-Мексико, яке навіть в наші дні налічує всього кілька десятків тисяч жителів. У цю ніч місцевий фермер Марк Брейзел став свідком спалаху світла в небі і гучного звуку, схожого на гуркіт грому. Оскільки перед цим пройшла гроза, він не надав особливого значення події. Проте вранці, виїхавши в поле, щоб зібрати своїх порозбігалися овець, чоловік раптово виявив дивні уламки на пустирі з незнайомого йому матеріалу. Фермер повідав про свою знахідку місцевому шерифові. Громадськість була схвильована. На місці події дуже скоро з`явилися військові та журналісти. Перші зібрали останки від краху невідомого об`єкта, а кореспонденти швидко зробили з події сенсацію, оповідань всьому світу про НЛО в Розуеллі. Цю версію підтвердили і деякі місцеві жителі, і навіть прес-офіцер ВПС США Уолтер Хаут. Однак вже наступного дня військові виступили із спростуванням, роз`яснивши, що насправді це було всього лише крах метеозонду. Пояснення офіційної влади виглядало цілком логічним, тим більше, що журналістам дозволили поглянути на ці уламки. Вони дійсно виявилися нічим не примітними. Всі домисли про інопланетне походження апарату були списані на природне людське прагнення до сенсацій і Розвельський інцидент став поступово забуватися.

Нова сенсація

Все б так і залишилося, проте вже в 1970-і роки раптово з`явилися нові свідки того, що над містечком розбилася саме літаюча тарілка позаземного походження. Про це перший заявив майор Джессі Марсел в одному зі своїх інтерв`ю. Він стверджував, що пред`явлені журналістам уламки в сорокових - підробка. І що насправді там дійсно був знайдений інопланетний корабель, при розтині якого були вилучені тіла гуманоїдів. По всьому штату в ті роки стали з`являтися свідки, які заявляли, що мовчали багато років, але раптом втратили сили приховувати правду. Тепер інопланетне вторгнення приховати було неможливо, адже воно мало таку кількість очевидців! Масла у вогонь чуток підлив фільм британського режисера Рея Сантіллі, що вийшов в 1995 році. У ньому демонструвалися нібито документальні хроніки розтину інопланетного прибульця, який був виявлений в впала тарілці. Однак фільм отримав шквал критики за очевидну брехню і фальсифікації, які були помітні як медикам (у питаннях роботи патологоанатомів на відео), так і операторам.Проект «Могул»

У середині ж дев`яностих була висловлена версія, що Розвельський інцидент міг мати цілком земні, тобто шпигунські коріння. У другій половині 1940-х у світі починалася «Холодна війна» і йшла активна ядерна гонка. Радянським керівництвом в цей період в рамках програми «Могул» були розроблені метеозонди, покликані стежити за ядерними випробуваннями американців на їхній території. Саме таким апаратом могло виявитися те, що бачили очевидці в штаті Нью-Мексико.

Розвельський інцидент залишається таємницею

Проте таке пояснення припало до смаку не всім, так як незвичайна зацікавленість військових у подіях 1947 була очевидною. І у багатьох прихильників уфологічної версії викликає сумнів, що такий переполох міг викликати простий радянський зонд. Адже обопільна стеження і так не була таємницею для урядів. Черговий, і поки останньою, перчинкою до цієї таємниці стало заповіт Уолтера Хаутен, померлого в 2005 році. Того самого, який першим з військових розповів світові про інопланетян в 1947 році. Тепер він заявив, що дійсно бачив позаземних істот тоді. Скептицизму цим заповітом додає той факт, що дочка Хаутен на той момент працювала в музеї НЛО, відкритому для туристів у Розуеллі. І, звичайно, він був цілком зацікавлений у нагнітанні сенсації. Як би там не було, кожен сам для себе визначає, у що вірити.