Лівонська війна: коротко про причини, основні події та наслідки для держави

Лівонська війна 1558-1583 років стала однією з найважливіших кампаній часів правління Івана Грозного. Та й усього XVI століття, мабуть.

Лівонська війна: коротко про передумови

Після того, як великому московському цареві вдалося підкорити Казанське і Астраханське ханства, Іван IV звернув свою увагу на балтійські землі і вихід до Балтійського моря. Взяття цих територій для Московського царства означало б багатообіцяючі можливості торгувати в Балтиці. Разом з тим, влаштувався там уже німецькому купецтву і Лівонському ордену було вкрай невигідно допускати в регіон нових конкурентів. Дозволом цих протиріч і повинна була стати Лівонська війна. Коротко слід також згадати і про формальне приводі до неї. Їм послужила несплата данини Лівонським орденом, яку Дерптське єпископство було зобов`язане платити на користь Москви згідно з договором 1554. Формально така данина існувала ще з початку XVI сторіччя. Однак на практиці про неї давно ніхто не згадував. Лише із загостренням відносин між сторонами Іван Грозний використовував цей факт як виправдання російського вторгнення в Балтику.

Лівонська війна: коротко про перипетії конфлікту

Російські війська почали вторгнення до Лівонії в 1558 році. Перший етап зіткнення, що тривав до 1561, завершився нищівною поразкою Лівонського ордену. Армії московського царя з погромами пройшлися по східній і центральній Лівонії. Були взяті Дерпт і Рига. У 1559 році сторони на півроку уклали перемир`я, яке мало перерости в мирний договір на умовах васальної залежності Лівонського ордену від Росії. Але на допомогу німецьким лицарям поспішили короли Польщі та Швеції. Король Сигізмунд II дипломатичним маневром зумів взяти орден під власний протекторат. А в листопаді 1561 умовами Віленського договору Лівонський орден припиняє своє існування. Його території розділені між Литвою і Польщею. Тепер Івану Грозному довелося протистояти одразу трьом могутнім суперникам: Князівства Литовського, Королівства Польського та Шведському. З останніми, втім, московському цареві вдалося досить швидко укласти мир на деякий час. У 1562-63 роках починається другий масштабний похід в Балтику. Події Лівонської війни на цьому етапі продовжували розвиватися благополучно. Проте вже в середині 1560-х років до межі загострюються відносини між Іваном Грозним і боярами вибраних раді. Становище ще більше погіршується через втечу одного з найближчих княжих соратників Андрія Курбського до Литви і його переходом на бік противника (причиною, що спонукала боярина, стала наростаюча деспотія в Московському князівстві і утиск стародавніх вольностей боярства). Після цієї події Іван Грозний остаточно жорстоким, бачачи навколо себе суцільних зрадників. Паралельно з цим відбуваються і поразки на фронті, які пояснювалися князем внутрішніми ворогами. У 1569 році Литва і Польща об`єднуються в єдину державу, що зміцнює їх могутність. Наприкінці 1560-х - початку 70-х російські війська терплять ряд поразок і навіть втрачають кілька фортець. З 1579 війна для Московського князівства приймає вже більшою мірою оборонний характер. Однак в 1579 році противником був захоплений Полоцьк, в 1580-му - Великий Лук, в 1582-му триває тривала облога Пскова. Стає очевидною необхідність підписання миру і перепочинку для держави після десятиліть військових кампаній.

Лівонська війна: коротко про наслідки

Війна закінчилася підписанням вкрай невигідних для Москви Плюсского і Ям-Запольського перемир`я. Вихід до Балтійського моря так і не був отриманий. Замість цього князь отримав виснажену і розорену країну, яка опинилася у вкрай скрутному становищі. Наслідки Лівонської війни прискорили внутрішню кризу, що призвів до Великої Смута початку XVI століття.