Опричнина - це терор заради чого?

Роки опричнини мали значний вплив на становлення і розвиток Російської держави. Цар Іван Грозний зайняв місце на троні в 1547, в бурхливий період зовнішніх і внутрішніх політичних перипетій. У середині XVI століття країні необхідні були масштабні перетворення. Разом з тим опричнина - це зовсім не перша глобальна політична міра Івана IV на троні. Їй передувала не менше доленосна для країни епоха діяльності Вибраних Ради.

Реформи вибраних Ради

Таку назву отримало збори ряду дворян, представників духовенства і державних чиновників, що були з 1547 до 1560 фактичним неформальним урядом в державі. По суті, всі реформи цього уряду були спрямовані на створення досить сильного бюрократичного апарату в країні, державних органів, судових та адміністративних порядків і так далі. Строго кажучи, подібної централізації влади вимагало сам час. Адже абсолютизація монархій в цей же період відбувалася по всій Європі і була на той момент прогресивним явищем.

Передумови опричнини

Однак діяльність і саме по собі існування вибраних Ради з часом стали суперечити з цілого ряду причин устремлінням Івана Грозного. Остаточний розрив між государем і його сподвижниками стався приблизно в 1560 році, результатом чого і стала опричнина. Це відбулося в основному за такою причини. Царя попросту не влаштовував неквапливий, поступальний характер реформ вибраних Ради. З часом йому стало здаватися, що бояри навмисно затягують централізацію влади, щоб зберегти пережитки феодальної роздробленості, а разом з ними і свою владу в регіонах. Так, в 1560 році він звинуватив двох членів власного урядового органу в тому, що вони мають намір зосередити в своїх руках всю державну владу. Останньою іскрою, яка остаточно розпалила ненависть царя до боярської аристократії, став перехід одного з колишніх членів уряду, Андрія Курбського, в стан поляків у період Лівонської війни. Причиною, що спонукала до цього боярина, було якраз невдоволення і незгоду з тим, що цар зневажає вікові права і вольності бояр. Іван Грозний ж, у свою чергу, бачив у цьому доказ зрадницької суті бояр. Саме після цього моменту і була розв`язана опричнина. Це сталося в 1565 році. Правителем був сформований особисто слухняний бойової корпус, якому тепер належало силовими методами встановити порядок в державі.

Реформи опричнини

З середини 1560-х років в Московському царстві було дано старт жорсткого курсу на масштабний терор проти аристократії. Опричнина - це за своєю суттю буквальне фізичне знищення боярської прошарку. Для цих цілей країна була розділена на два адміністративні округи, а одна з цих частин ставала особистим долею правителя і була названа опричнина. Друга частина іменувалася земщиною і управлялася боярськоїдумою. Межі особистого долі Івана IV постійно розширювалися і займали всі великі території в країні. Разом з тим цар домігся беззаперечного права для себе і боярського згоди на те, що він свавільно може страчувати і опалі будь-кого, кого вважатиме зрадником. Чи варто зайвий раз говорити, що після демаршу Андрія Курбського цар бачив зрадників і змовників всюди серед вищої аристократії.

Підсумки опричнини

Протягом декількох років сотні сімей бояр були виселені з вотчинних земель. Терор досяг свого апогею в 1570 році, коли останній удільний князь на Русі Володимир Старицький був убитий. Таким чином, разом з терором були подолані і феодальні пережитки, що дозволило Москві остаточно зібрати під своєю владою російські землі, створити ефективний бюрократичний апарат, адміністративну та військову системи, а також закласти основи майбутньої Російської імперії.